УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3284/2006 р. Головуючий у першій інстанції - Жигулін С.М.
Доповідач: суддя - Сегеда С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Сегеди С.М.,
суддів - Станкевича В.А.,
Гайворонського С.П.
при секретарі - Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2005 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на частину будинку, стягнення коштів в рахунок компенсації вартості будинку та визнання недійсним державного акту на землю,
ВСТАНОВИЛА:
16 червня 2002 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, неодноразово уточнюючи і доповнюючи його, мотивуючи свої вимоги тим, що її дід ОСОБА_2 був репресований у 1941 році та був висланий у Північно-Казахстанську область. На 1941 рік ОСОБА_2 володів на праві власності садибою АДРЕСА_1, яка рішенням Ізмаїльського міськвиконкому № НОМЕР_4 була вилучена, як безгосподарне майно та надана Ізмаїльському міськкомунгоспу, після чого використовувалась іншими організаціями. За рішенням Ізмаїльського міськвиконкому № НОМЕР_1 садиба була надана у тимчасове використання районному відділу автомобільних і шосейних доріг без права будівництва капітальних об'єктів. У подальшому ОСОБА_2 був реабілітований, про що ОСОБА_1 дізналася з довідки управління оперативною інформацією УМВС України від 13 липня 2001 року.
На підставі викладеного вона просила визнати за нею право власності на будівлю, що залишилася за адресою АДРЕСА_1, стягнути з дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" компенсацію у сумі 20000 грн. за зруйнований флігель та 26550 грн. за знесені інші споруди, стягнути з Ізмаїльської міської ради компенсацію за будівлю АДРЕСА_1 у розмірі 26560 грн., стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 1805 грн.
Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" позов не визнала, посилаючись на те, що позивачка не є спадкоємницею репресованого ОСОБА_2, крім того невідомо яку будівлю їй потрібно повернути, а за які сплатити компенсації, та розмір компенсації, на яку претендує позивачка, не відповідає вимогам ст.ст. 17, 18 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям.
Ізмаїльська міська рада Одеської області позов визнала частково, заперечуючи проти розрахунків розміру компенсації за будинок АДРЕСА_1, не заперечуючи проти вимог позивачки в іншій частині.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, від 29.12.2005 року позовні вимоги ОСОБА_1, були задоволені частково .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду повністю і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.
В апеляційній скарзі Ізмаїльська міська рада також просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволені вимог ОСОБА_1, в частині стягнення з Ізмаїльської міської ради коштів у розмірі 7854 грн. 28 коп. відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.
Судом першої інстанції обгрунтовано зроблений висновок про те, що будівлі, які в результаті репресії ОСОБА_2 були передані Ізмаїльському міськжитлоуправлінню, мають номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.
Суд також обгрунтовано визнав позивачку ОСОБА_1 спадкоємницею ОСОБА_2 першої черги, яка має право на отримання вилучених будівель або відшкодування їх вартості.
Разом з тим, визнаючи розмір грошової компенсації за будівлю під № НОМЕР_3, яка підлягає стягненню з Ізмаїльської міської ради на користь позивачки суд безпідставно в розрахунок взяв розмір мінімальної заробітної плати на день розгляду заяви позивачки комісією по питанням поновлення прав реабілітованих, 24 жовтня 2001 року, в той час як фактично заява розглянута при ухваленні судового рішення.
Висновок судової колегії в цій частині грунтується на тому, що у разі незгоди заявника з рішенням комісії заява вважається нерозглянутою, а тому розглядається в судовому порядку.
Також слід зазначити, що відмовляючи у задоволенні позову про повернення позивачці будинку за № НОМЕР_2, суд в достатній мірі не обгрунтував свій висновок, з яких підстав відсутня можливість повернути будинок в натурі. Крім того, суд не звернув уваги на те, що згідно п. 12 Положення "Про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям" при відсутності можливості повернути вилучену будівлю, заявнику відшкодовується його вартість.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції крім зазначених порушень норм матеріального права, допустився суттєвих порушень норм процесуального права.
Згідно вищезазначеного Положення у разі прийняття рішення про відшкодування вартості вилучених будівель, це відшкодування провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому суд повинен був залучити до участі у справі в якості співвідповідача відповідний фінансовий орган та орган державного казначейства України.
Також із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок за № НОМЕР_2 переданий в оренду Ізмаїльському районному відділу внутрішніх справ УМВС України в Одеській області \а.с.82-84\, а тому, вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд повинен був залучити до участі у справі в якості третьої особи відповідну юридичну особу, з якою укладений договір оренди будинку, тому що судовим рішенням також фактично вирішується питання про її права та обов'язки.
Згідно п. 4 ч.І ст. 311 ЦПК України, вирішення судом питання про права та обов'язки
осіб, які не брали участі у справі є безумовною підставою для скасування судового рішення і
передачі справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, залучити до участі у справі всіх належних осіб, з'ясувати їх права та взаємовідносини, дотримуючись вимог матеріального і процесуального права ретельно перевірити обставини справи, вимоги і заперечення сторін, ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. 303; п.5 ч.І ст. 307; п.4 ч.І ст. 311; ст. 313; п.2\ч.1 ст. 314; ст.ст. 315; 317; 319 ЦПК України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Ізмаїльської міської ради задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 грудня 2005 року скасувати, направити справу на новий розгляд до того ж суду, в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: