Копія  

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А  

  І  М  Е  Н  Е  М        У  К  Р  А  Ї  Н  И  

    9  грудня  2009 року                                                                                           м. Ужгород  

 Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – капітана юстиції Носова В.В.,

при секретарі – Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача – заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону підполковника юстиції Тирпака Р.С. та захисника підсудного – адвоката ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно курсанта військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова, матроса  

                                                                               ОСОБА_4,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Каменка, Воронезької області РФ, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,  

 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 та 409 ч.1 КК України.  

      Судовим слідством військовий місцевий суд  

                                                                 В С Т А Н О В И В :  

 27 вересня 2009 року ОСОБА_4, будучи військовослужбовцем, умисно, з метою тимчасово ухилитись від військової служби на період з 27 вересня 2009 року по  02 жовтня 2009 року особисто повідомив своїм військовим начальникам (військовим службовим особам військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова) завідомо неправдиві відомості про наявність у нього захворювання та перебування на стаціонарному лікуванні, що не відповідало дійсності. До 01 жовтня 2009 року ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де  був виявлений військовослужбовцями Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку під час здійснення розшукових заходів, вчинивши тим самим усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі - припинення злочину військовослужбовцями військового правоохоронного органу, чим вчинив закінчений замах на ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом іншого обману.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 та 409 ч.1 КК України, визнав повністю та показав, що він, з  18 липня 2007 року проходить військову строкову службу, навчаючись у військово-морському коледжі Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С.Нахімова на посаді курсанта у військовому званні „матрос”.

В період з 02 вересня 2009 року по 27 вересня 2009 року йому було надано канікулярну відпустку з виїздом за місцем проживання в м. Ужгород Закарпатської області. У зазначений термін він до військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С.Нахімова не прибув, оскільки працював у приватної особи на будівництві та не мав грошових коштів, щоб придбати квиток на потяг та вчасно повернутись із відпустки до військового навчального закладу.

Також, під час перебування у відпустці, ввечері одного із днів середини вересня 2009 року він познайомився із хлопцем на ім’я ОСОБА_1, якому розповів, що навчається у військовому закладі та на даний час перебуває у відпустці, з якої вчасно повернутись не має змоги, оскільки у нього (ОСОБА_4) відсутні грошові кошти, а особа в якої він працює, обіцяла заплатити пізніше.

24 вересня 2009 року він знову випадково зустрівся із Леонідом і той запропонував зробити йому довідку про те, що він (ОСОБА_4) нібито перебуває на стаціонарному лікуванні і таким чином він зможе виправдати своє несвоєчасне повернення із відпустки до навчального закладу. Він погодився на його (ОСОБА_1) пропозицію, хоча жодним захворюванням не хворів та не хворіє.  

27 вересня 2009 року, при черговій зустрічі, ОСОБА_1 передав йому довідку із Ужгородської обласної клінічної лікарні про те, що він (ОСОБА_4) нібито перебуває на стаціонарному лікуванні у вказаному лікувальному закладі з приводу гастродуоденіту з 21 вересня по 02 жовтня 2009 року. Вказану довідку він поклав у свій військовий квиток.  

Цього ж дня ОСОБА_4  в телефонному режимі, з метою отримати дозвіл на прибуття з відпустки до військового навчального закладу 02 жовтня 2009 року, повідомив своїм військовим начальникам - заступнику начальника курсу з виховної роботи військово-морського коледжу капитан-лейтенанту  ОСОБА_5 та заступнику командира взводу старшині 1 статті ОСОБА_6 про те, що не може з’явитись вчасно з відпустки у зв'язку з тим, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Ужгородській обласній клінічній лікарні до 02 жовтня 2009 року з діагнозом „гастродуоденіт” і що підтверджуючі документи представить після повернення з відпустки.  

     1 жовтня 2009 року військовослужбовцями Ужгородського зонального відділу ВСП його (ОСОБА_4) було виявлено по  місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Під час перевірки документів, що встановлюють особу, у військовому квитку  ОСОБА_4 військовослужбовцями ВСП було виявлено його відпускний квиток та довідку з Ужгородської обласної клінічної лікарні про те, що він знаходиться на стаціонарному лікуванні з  діагнозом „гастродуоденіт” з 21 вересня 2009 по 02 жовтня 2009 року. Про походження довідки він нікому нічого не пояснював, оскільки не хотів підвести свого знайомого ОСОБА_1.

Він (ОСОБА_4) усвідомлює, що своїми діями скоїв замах на ухилення від військової служби, однак у скоєному щиро кається, просить врахувати його зізнання, а також те, що підроблену довідку він нікому не пред’являв та не використовував, а лише усно повідомив своїм військовим начальникам неправдиві відомості про свою хворобу, якою насправді не хворів.  

(Відносно курсанта військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова матроса ОСОБА_4 в частині використання завідомо підробленого документа (довідки лікаря) за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину  - ст.6 ч.1 п.2 КПК України )  

В судовому засіданні, так як підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, його захисником було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження усіх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_4 у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. З даним клопотанням погодилися у судовому засіданні  підсудний та державний обвинувач, в зв'язку з чим воно було задоволено судом.

      При цьому учасникам процесу, у відповідності до вимог ст. 299 ч.3 КПК України було роз'яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки курсант ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою отримати тимчасове звільнення від військової служби, в телефонному режимі повідомив своїм військовим начальникам - заступнику начальника курсу з виховної роботи військово-морського коледжу капітан-лейтенанту  ОСОБА_5 та заступнику командира взводу старшині 1 статті ОСОБА_6 завідомо неправдиві відомості про обставини, які обумовлюють тимчасове   звільнення військовослужбовця від військової служби а саме, що він не може з’явитися вчасно з відпустки у зв'язку з тим, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Ужгородській обласній клінічній лікарні до 02 жовтня 2009 року з діагнозом

„гастродуоденіт” і що підтверджуючі документи представить після повернення з відпустки, суд ці дії підсудного кваліфікує за ст. ст. 15 ч.2 та ст. 409 ч.1 КК України.

Разом з тим, захисник підсудного – адвокат ОСОБА_3 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з усним клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України, посилаючись на те, що злочин він вчинив уперше, щиро покаявся, діяння належить до злочинів невеликої тяжкості.  

На запитання головуючого, підсудний повідомив, що проти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами він не заперечує  і заявив, що суть вимог ст. 7-2 КПК та ст. 45 КК України йому зрозумілі.

Заступник військового прокурора підполковник юстиції ОСОБА_2 з приводу задоволення  заявленого захисником  клопотання  послався на розсуд суду.

Вислухавши думку всіх учасників процесу, оцінивши підстави та докази, на які вони послалися у своїх виступах, та враховуючи інші обставини справи, військовий місцевий суд знаходить клопотання захисника підсудного ОСОБА_4 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям таким, що підлягає задоволенню і виходить при цьому з наступних підстав.

       У відповідності до вимог ст. 45 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям підлягає особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний середньої тяжкості, після вчинення злочину щиро покаялася і якщо вона повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

     Так, ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 та 409 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

 Згідно ч. 2 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.  

Як слідує із матеріалів справи підсудний ОСОБА_4 дійсно вперше вчинив злочин, який по класифікації відноситься до злочинів невеликої тяжкості, у скоєному щиро покаявся, визнавши свою вину та активно сприяв розкриттю злочину, матеріальних збитків завдано не було.

Крім цього, при задоволенні даного клопотання суд враховує й те, що ОСОБА_4, як викладено вище, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше ні у чому вартому осуду помічений не був, від його злочинних дій тяжких наслідків не настало.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-2, 273, 282 КПК України, військовий місцевий суд,-

  П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :  

  ОСОБА_4   за вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 та 409 ч.1 КК України на підставі ст. 45 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у звязку з дійовим каяттям.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_4, у відповідності до ст.ст. 7-2, 282 КПК України, провадженням закрити.  

Міру запобіжного заходу – нагляд командування в/ч А 0822,  скасувати.

Речові докази по кримінальній справі – військовий квиток НОМЕР_1, який зберігається при матеріалах справи повернути ОСОБА_4,  відпускний квиток та довідку із Ужгородської обласної клінічної лікарні на ім'я ОСОБА_4 -  зберігати при справі.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.

              З оригіналом звірено  .

  Головуючий у справі  

                капітан юстиції                                                                    В. В. Носов