Копія                                                                                                                                                                                      

  П  О  С  Т  А  Н  О  В  А  

  І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И  

  25 грудня 2009 року                                                                                       м. Ужгород  

 Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – капітана юстиції Носова В.В.,

при секретарі – Каменєвій Є.Ф.

за участю – старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора  юстиції Нарагана Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду в ході попереднього розгляду направлену до суду з обвинувальним висновком кримінальну справу відносно колишнього начальника зв’язку військової частини А 1556  підполковника запасу

  ОСОБА_3,   який

народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у м. Хмельницько-

му, українця, з вищою освітою, одруженого,

не маючого судимості, військового пенсіонера                                                                       проживаючого за адресою: АДРЕСА_1  

 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 425 ч. 2, 366 ч. 2  КК України,

  В С Т А Н О В И В :  

 У період з лютого 2002 року по грудень 2004 року ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді начальника зв’язку в/ч А 1556 у військовому званні підполковник і виконував організаційно-розпорядчі обов’язки згідно посади.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 1136 від 16.12.2004 року ОСОБА_3 звільнений з військової служби у запас після закінчення строку контракту.

Під час проходження служби на вказаній посаді ОСОБА_3, будучи військовою службовою особою, тобто особою, яка виконувала організаційно-розпорядчі обов’язки та  наділена правомочністю та обов’язком управляти та зберігати ввірене йому майно, з лютого 2002 року по грудень 2004 року, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити,  неналежно виконуючи покладені на нього обов’язки, через несумлінне ставлення до них, в   порушення вимог ст.ст. 11, 16, 83, 91 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,  п.3.1.9., п.3.2.15 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, п. 11 п.п. "в", п. 64 та п. 146 "Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у Збройних Силах", введеного в дію наказом МО № 260 від 1979 року,  облік засобів зв’язку служби зв’язку в/ч А1556 встановленим порядком не вів, контроль за наявністю засобів зв’язку військової частини не рідше ніж один раз на три місяця не здійснював. Крім того  облік матеріальних засобів служби зв’язку за їх номерами та технічним станом не організував та не вів, належним чином за комплектністю матеріальних засобів не слідкував,  передачу засобів зв’язку військової частини в ході виконання організаційних заходів здійснював без накладних служби зв’язку в/ч А 1556. Фактично  самоусунувся від здачі посади начальника зв’язку, в повному обсязі матеріальні засоби не здав.

Внаслідок недбалого ставлення військової службової особи - підполковника ОСОБА_3 до виконання своїх службових обов’язків, у період з лютого 2002 року по грудень 2004 року, у в/ч А 1556 утворилась нестача іншого військового майна (майна зв’язку) на загальну суму 82717,63 грн., що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.  

Крім того, підполковник ОСОБА_3, будучи військовою службовою особою, в період 2004 року, з корисливих мотивів та з метою приховати утворену впродовж 2002 – 2004 років в підпорядкованій йому службі в/ч А 1556 нестачу вище переліченого військового майна,  а також з  мотивів уникнення проблем по службі та всупереч її інтересів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив дії пов’язані із внесенням неправдивих відомостей до офіційного документу - "Книги обліку майна зв’язку в/ч А 1556" по номенклатурі 2004 року № 250, а також дії пов’язані із складанням та видачею завідомо неправдивих офіційних документів – актів закладки кабелів в постійні кабельні лінії та командно-штабні машини, вносячи до них неправдиві дані щодо закладення кабелю та особисто розписавшись у них за себе, як за голову комісії та за осіб, вказаних у актах як голови та члени комісій.  

У ході попереднього розгляду даної кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, у скоєному щиро покаявся та звернувся до суду з письмовими заявами, в яких просить звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєний  ним злочин, передбачений ст. 425 ч. 2  КК України на підставі ст. 1 п. “є” Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року, в зв'язку з тим, що його батько являється інвалідом першої групи, який потребує сторонньої допомоги, а також те, що в його батька немає інших працездатних дітей та звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєний  ним злочин, передбачений ст. 366 ч. 2  КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Старший помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону майор юстиції ОСОБА_2 у суді  заперечень проти даних клопотань обвинуваченого не мав, при цьому заявив, що відповідно до ст.ст.  1 п. “є”,  6  Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року та на підставі ст. 6 п. 4 КПК України ОСОБА_3 можливо звільнити від кримінальної відповідальності за даною нереабілітуючою підставою за ст. 425 ч.2 КК України, а також те, що кримінальна справа за ст. 366 ч.2 КК України дійсно підлягає закриттю на підставі ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.  

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу та перевіривши матеріали кримінальної справи, суд приходить до висновку про те, що кримінальну справу відносно ОСОБА_3 слід закрити на підставі та в порядку ст.ст. 244 - 248  КПК України, при цьому виходить з наступного.

Так, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений  ст. 425  ч. 2 КК України.

Довідкою МСЕК за № 296696 від 13.02.2003 року підтверджується, що ОСОБА_3 (батьку обвинуваченого) встановлено першу групу інвалідності довічно та такому, що потребує сторонньої допомоги.

Довідками, а саме: випискою з будинкової книги про склад сім'ї та прописку,  про склад сім'ї ОСОБА_4, виданими Житлово – експлуатаційною конторою № 3 22 грудня 2009 року підтверджується, що за місцем проживання ОСОБА_4 прописані та проживають 3 особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Інших членів сім'ї немає.

У ст. 1 п. ’’є’’ Закону України ’’Про амністію’’ від 12 грудня 2008 року зазначено, що звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

У ст. 6 Закону України ’’Про амністію’’ від 12 грудня 2008 року зазначено, що особи, зазначені в ч.1 вказаного Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, про злочини вчинені до набрання чинності цим Законом підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Скоєний ОСОБА_3 злочин вчинений до дня набрання цим Законом чинності та не підпадає під дію ст. 7 зазначеного Закону України ’’Про амністію’’.

Крім цього, обвинувачений настоює проти закриття відносно нього кримінальної справи за нереабілітуючих підстав, зазначених у ст. 6 п. 4 КПК України, тобто внаслідок акту амністії і сам просить застосувати до нього дану норму Закону.

Виходячи із викладеного, у відповідності до вимог ст.ст. 1 п. “є”,  6 вказаного Закону – ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в частині пред'явленого обвинувачення за ст. 425 ч.2 КК України.

Також, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

ОСОБА_3  обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 2 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 п. 3 КК України по кваліфікації злочинів відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України – особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минуло п'ять років.

Оскільки, як слідує з матеріалів  даної кримінальної справи, з часу скоєння обвинуваченим  злочину, передбаченого ст. 366 ч. 2 КК України, пройшло більше 5 років (до грудня 2009 року, оскільки 16.12.2004 року ОСОБА_3 звільнений з військової служби у запас після закінчення строку контракту), тому кримінальна справа в частині обвинувачення за ст. 366 ч. 2 КК України  підлягає закриттю у зв’язку із закінченням строків давності.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави, в особі в/ч А1556, до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення завданих злочинними діяннями збитків на суму 82717,63 грн., суд приходить до висновку, що вказаний позов при прийняті такого рішення по даній  кримінальній справі підлягає залишенню без розгляду і роз’яснює, що у відповідності до вимог ст. 28 КПК України, прокурор має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.            

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-1, 11-1, 237, 240, 244 п. 5, 248 КПК України та ст.ст. 1 п. ’’є’’, 6  Закону України ’’Про амністію’’ від 12 грудня 2008 року, військовий місцевий суд,  

  П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :  

  ОСОБА_3  за вчинення злочину, передбаченого ст. 425  ч. 2  КК України, на підставі ст.ст.  1 п. ’’є’’, 6 Закону України ’’Про амністію’’ від 12 грудня 2008 року від кримінальної відповідальності – звільнити.

Кримінальну справу в частині пред'явленого обвинувачення за ст. 425 ч.2 КК України відносно ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст. 6 п. 4,  248 КПК України закрити.

ОСОБА_3  за вчинення злочину, передбаченого ст. 366  ч. 2  КК України, на підставі ч. 1 п. 3 ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності – звільнити.  

Кримінальну справу в частині пред'явленого обвинувачення за ст. 366 ч. 2 КК України  закрити у зв’язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд, скасувати.

Розгляд цивільного позову військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави заявленого до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення завданих злочинними діяннями збитків на суму 82717,63 грн., залишити без розгляду із роз'ясненням прокурору права пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Визнані по справі у якості речових доказів після вступу постанови у законну силу:

- акти прокладки кабелів різного типу ( т. 1 а.с. 163-190, т. 3 а.с. 85-87), які зберігаються у матеріалах справи   –  залишити  у кримінальній  справі;

- акти закладення (освіження) матеріальних засобів в командно-штабні машини (КШМ) та акти прокладки кабелів різного типу (т. 3 а.с.55, 75 – 76, 159), які зберігаються при матеріалах справи   –  залишити  при кримінальній  справі;

- Книгу обліку майна зв’язку в/ч А 1556 по номенклатурі 2004 року № 250 ,  яка знаходиться при матеріалах кримінальної справи (т.3 а.с. 145) – повернути за належністю до в/ч А 1556.  

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.

  З оригіналом звірено.  

  Головуючий у справі  

капітан  юстиції                                                                    В. В. Носов