Справа № 22-Ц- 3982/2008     Головуючий в 1 інстанції Кошель Б.І.

Категорія 01, 51     Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді:     Дьоміної О.О.,

суддів:     Малорода О.І., Голуб С. В.

при секретарі:     Рудзінській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти і науки Білоцерківської міськради про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до Управління освіти і науки Білоцерківської міськради мотивуючи тим,  що з 1990 року вона працює вчителем-логопедом,  логопедичного пункту Управління освіти і науки Білоцерківської міськради на повну робочу ставку. У відповідності до наказу Міністерства освіти та науки України № 102 від 15.04.1993 року тривалість робочого тижня становила 20 годин,  але наказом Міністерства освіти та науки України № 118 від 24.02.2005 року тривалість робочого тижня була зменшена до 18 годин. Оскільки управління освіти та науки не повідомило її про зменшення робочого тижня,  вона працювала 20 годин на тиждень до 01.11.2005 року. Так як в добровільному порядку відповідач відмовляється провести перерахунок заробітної плати за відпрацьований надурочний час з 01.01.2005 року по 31.10.2005 року,  просить суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за роботу в надурочний час в розмірі 3440 грн. 00. коп.3а період з 01.01.2005 року по 31.10.2005 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2008 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції,  ухвалити нове рішення,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів,  перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції,  вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивач з 1990 року працює вчителем-логопедом,  логопедичного пункту Управління освіти і науки Білоцерківської міськради на повну робочу ставку. У відповідності до наказу Міністерства освіти та науки України №102 від 15.04.1993 року тривалість робочого тижня становила 20 годин,  в подальшому наказом Міністерства освіти та науки України №118 від 24.02.2005 року тривалість робочого тижня була зменшена до 18 годин. В період з 01.01.2005 року по 31.10.2005 року позивач працювала по 20 годин на тиждень замість встановлених наказом Міністерства освіти та науки України 18 годин на тиждень.

Даний факт сторонами не заперечувався,  та підтверджується копією табелю обліку використання робочого часу і підліку заробітку позивачки за період з січня 2005 року по жовтень 2005 року.

Відмовляючи у позові суд вважав,  що позивачка працювала додаткові години з власної ініціативи,  без залучення її власником або уповноваженим органом до надурочних робіт та без погодження профспілкового комітету,  робота яку,  вона виконувала не підпадає під вичерпний перелік випадків,  коли можливе застосування надурочних робіт,  що в даному випадку мала місце педагогічна робота,  виконана понад встановлену норму,  а не надурочні роботи.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна,  оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.

Так,  позивачка зазначала,  що в порушення вимог закону відповідач не ознайомив її з наказом Міністерства освіти та науки України № 118 від 24.02.2005 року про зменшення до 18 годин тривалості робочого тижня,  що свідчить про примусову роботу позивачки понад встановлену тривалість робочого дня.

Відповідно до  ст.  233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно  ст.  98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій,  що фінансуються з бюджету,  здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України,  генеральної,  галузевих,  регіональних угод,  колективних договорів,  у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

У відповідності до  ст.  62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

 ст.  106 КЗпП України визначає,  що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За таких обставин рішення суду не може бути визнано обгрунтованим та законним тому воно підлягає скасуванню,  а позов - частковому задоволенню.

За період з січня 2005 року по жовтень 2005 року позивачкою було відпрацьовано понад встановлену тривалість робочого дня 46, 8 год.,  що не стягненню  підлягає 2  012грн.  40 коп.  (46, 8  X 21, 5  X 2),   в решті позов задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.   ст. 62,  106,  233 КЗпП України 307,  309,  313-314,  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2008 року - скасувати,  по справі постановити нове рішення,  яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково,  стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міськради на її користь заробітну плату за роботу понад встановлену тривалість робочого дня у розмірі - 2 012 грн. 40 коп.,  в решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено до Верховного Суду України.