Справа № 22-4834/2008 рік     Головуючий в 1-й інстанції Шумська О.В.

Категорія 27     Доповідач -  Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" липня 2008 року.     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого   судді - Осіяна О.М.,

суддів     - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     - Горобець КВ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «Приватбанк»

на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2008 року про відмову у прийнятті заяви ЗАТ КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу про стягнення із боржника грошових сум, -

встановила:

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2008 року відмовлено ЗАТ КБ «Приватбанк» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення із боржника ОСОБА_1 грошових сум, отриманих ним за кредитним договором від 06.02.2007 року.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «Приватбанк» ставить питання про скасування вказаної ухвали, посилаючись на те, що ухвала прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права і без урахування всіх обставин у справі. Так 06.02.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким було надано кредит у розмірі 2204, 4 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 06.02.2009 року. Договір складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування кредитною карткою. Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови договору, що суперечить вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК України, то відповідно до вимог ст.96 ЦПК України може бути видано судовий наказ.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду необхідно скасувати із наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви ЗАТ КБ «Приватбанк» про видачу судового наказу суд першої інстанції виходив із того, що із наданої заяви вбачається спір про право, оскільки заявник долучив до заяви не кредитний договір, а заяву позичальника про надання кредиту.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається із матеріалів справи, вимоги про стягнення заборгованості обгрунтовані умовами кредитного договору, укладеного сторонами у письмовій формі у вигляді заяви ОСОБА_1 від 06.02.2007 року про відкриття рахунку та надання банківських послуг, надання кредиту в розмірі 2204, 4 гривень, розмір процентів та умови їх оплати, строк дії договору.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, тому у суду не було підстав для відмови стягувачу у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк» задовольнити. Ухвалу Софіївського районного суду   Дніпропетровської області від 16 квітня   2008 року скасувати, передавши питання про прийняття заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.