Справа № 22-9567/2008р.
Головуючий у 1- інстанції: Ластовка Н.Д.
Доповідач : Кравець В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Мараєвої Н.Є., Кабанченко О.А. При секретарі - Козачук О.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. , Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1, що представляє інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2008 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до ОСОБА_11 про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2008 року позивач звернувся в суд з зазначеним позовом до відповідача та
просив визнати за державою в особі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва право власності
на гаражні бокси, які розташовані по АДРЕСА_1, мотивуючи свої
вимоги тим, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів працівниками
відділу податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було виявлено та описано гаражні приміщення в кількості 9 штук, які розташовані поАДРЕСА_1. 24.01.2007 року працівниками ВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, матеріали передано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва для прийняття відповідного рішення. Згідно акту опису та попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 21.03.2007 року зазначені гаражні бокси передані на зберігання ТОВ «Комбатант».
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Постановлено визнати за державою в особі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва право власності на гаражні бокси, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, ОСОБА_1, що представляє інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що суд при постановленні рішення не з»ясував всі обставини справи, в судовому засіданні позивачем не було надано доказів щодо виконання ним всіх вимог щодо визнання майна безхазяйним та здійснення заходів по виявленню власників гаражних боксів. Крім того, судом вирішено питання щодо майнових прав апелянтів, оскільки порушено їх право власності, справу розглянуто у їх відсутність.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець ВЛ., пояснення осіб, що з 'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд керувався ст. 344 ЦК України та виходив з того, що позивач протягом року намагався відшукати та встановити власника спірних гаражних боксів, проте, це не дало позитивного результату. Тому суд за вказаних обставин визнав право власності за позивачем в порядку ст. . 344 ЦК України за набувальною давністю.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо , оскільки такого висновку суд дійшов , не перевіривши дійсні обставини спору, без належної оцінки доказів та, не залучивши всіх осіб, права та інтереси яких зачіпаються ухваленим рішенням . Вказані порушення норм матеріального та процесуального права є підставою у відповідності до ст. . 311 ЦПК України до скасування рішення суду першої інстанції та передачі справи на новий судовий розгляд.
Підставою для визнання судом за державою, в особі ДПІ в Дніпровському районі м. Києва, права власності на цегляні гаражні бокси є те, що позивачем в ході оперативно-розшукових заходів було виявлено та описано майно, а саме гаражні приміщення в кількості 9 шт. розташовані у АДРЕСА_1.
В порушення норм матеріального права суд визнав за державою право власності на майно, власник якого не встановлений на підставі ст. . 337 та 344 ЦК України.
Порядок набуття права власності на безхазяйну річ встановлений ст. . 335 ЦК України. Зокрема, безхазяйні нерухомі речі, як і інші об'єкти нерухомості, підлягають реєстрації, яку проводить орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік з метою виявлення власника має бути зроблено оголошення в друкованих засобах масової інформації. Така постановка на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, . що впливає на цивільні правовідносини, об'єктом яких є дана нерухомість. Значення взяття на облік нерухомої речі полягає в тому, що з даного моменту починається перебіг строку (один рік), необхідного для пред'явлення відповідної вимоги до суду.
В матеріалах справи конкретно не визначена адреса гаражів, їх місцезнаходження -в позовній заяві позивач просить визнати за державою право власності на гаражні бокси, які розташовані по АДРЕСА_1;
в Акті опису нерухомого майна від 15.01.07 р. описуються та передаються на відповідальне зберігання гаражні приміщення в кількості 9 шт., загальною площею 135 кв. м. , розташовані за адресою: АДРЕСА_1;
Така ж адреса вказується і в запитах на ім'я директора «Дніпропарксервіс» ( а.с. 14), голови ГБК «Тельбін» (а.с. 15), начальника ДТГО «11333» (а.с. 21).
Викладене свідчить про те , що позивачем не визначена адреса нерухомого майна,
яке, на його думку, підлягає визнанню безхазяйним, та передачі у власність держави, а суд
вказаним обставинам не дав належної оцінки.
Суд посилається на постанову про відмову кримінальної справи, як доказ відсутності власника майна, але копія цієї постанови до матеріалів справи не залучена. Отже, суд посилається на докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні.
Крім того, відповідно до листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 23) земельна ділянка , на якій розміщені дев'ять гаражів на АДРЕСА_2, відповідно до рішення Київської міської ради народних депутатів від 24, 07.1995р. № 229 на правах оренди належить ГБК «Лівобережний». Дані обставини суд не перевірив.
Проте, без ретельної їх перевірки суд передчасного висновку дійшов , визнавши право власності на спірні гаражі за ДПІ, , не визначивши при цьому правовий статус земельної ділянки , на якій гаражі розташовані та не залучивши до участі в справі державні органи , у віданні яких знаходиться вирішення даного питання та можливих землекористувачів спірної ділянки , на що посилаються апелянти , вказуючи на порушення їх прав ухваленим рішенням суду.
Крім того, розгляд справи проведений з грубим порушенням норм процесуального права, відповідно ст. . ст. . 74, 76 ЦПК України , що регламентують належне повідомлення учасників судового розгляду , тобто , без участі відповідача і його належного повідомлення, всупереч вимог ст. . 224 ЦПК України , яка визначає вичерпний перелік умов проведення заочного розгляду справи.
За обставин, коли рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим , а тому підлягає до скасування з передачею справи на новий судовий розгляд.
Керуючись cm. cm. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, що представляє інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 -задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2008 року в даній справі скасувати , справу передати на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.