Справа № 22 - 2303 / 08 р. Рішення ухвалено під головуванням Гуцола В.І.
Категорія: 45 Доповідач Колодійчук В.М.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Вінницької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі: Головуючого: Колодійчука В.М. Суддів: Камзалова В.В., Іванюка М. В. При секретарі: Руденко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду від 18 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2003 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування. В заяві зазначала, що після ОСОБА_4 їй, згідно рішення виконкому Бджільнянської сільської ради № 8 від 25.08.1994 р. перейшла у користування земельна ділянка розміром 0, 56 га за адресою : АДРЕСА_1
ОСОБА_3, маючи суміжну земельну ділянку, в 2000 році під час оранки перемістила межові знаки та зайняла частину земельної ділянки позивачки. На звернення позивачки до Бджільнянської сільської ради, остання 16.07.2002 р. прийняла рішення, яким зменшила належну їй земельну ділянку до 0.5240 га. Рішенням Гайсинського районного суду від 25.09.2002 р. рішення Бджільнянської сільської ради 2 сесії 22 скликання від 16.07.2002р. визнано незаконним та скасовано.
Проте відповідачка відмовилась відновити попередні межі земельної ділянки, що змусило позивачку звернутись з позовом до суду.
Крім того, під час розгляду справи позивачка звернулась з додатковою позовною заявою до ОСОБА_3, Бджільнянської сільської ради про визнання частково недійсним рішення 13 сесії 21 скликання Бджільнянської сільської ради від 16.12.1993 р в частині безкоштовної передачі у приватну власність земельної ділянки, розміром 0, 60 га ОСОБА_5 , посилаючись на те, що зазначеним рішенням порушені її права.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Бершадського районного суду від 18 грудня 2007 року позов задоволено частково : постановлено відновити межу між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 що знаходиться в користуванні ОСОБА_2 і по АДРЕСА_2 що знаходиться в користуванні ОСОБА_3 по лінії фактично існуючого паркану у дворовій частині довжиною 26, 9 м. змістити існуючу межу між городами на 65 см. від гаража Г в господарстві ОСОБА_2, вилучивши частину земельної ділянки в користуванні ОСОБА_3, з проходженням межі до точки А, визначеної в кінці городу земельних ділянок, відповідно до додатку №1 будівельно-технічної експертизи № 36 від 14.04.2004 p., де ширина городу ОСОБА_2 становить 30, 15 м. , а ширина городу ОСОБА_3 становить 34 м.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бджільнянської сільської ради про визнання недійсним рішення 13 сесії 21 скликання від 16.12.1993 р. в частині передачі у приватну власність земельної ділянки 0, 60 га ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і справу повернути на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування та постановления нового рішення, виходячи зі слідуючого. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_1 відповідно № 64 та 65 Теплицького району.
Рішенням 13 сесії 21 скликання Бджільнянської сільської ради від 16.12.1993 року передано безкоштовно у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 0, 56 га, якою в даний час користується ОСОБА_2
Зазначеним рішенням також передано ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0, 60 га у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства. Вказаною земельною ділянкою користується ОСОБА_3
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 36 від 14 квітня 2004 року за АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка загальною площею 11263 м 2. ( а.с. 59-70). Як вбачається з експертного дослідження та матеріалів справи за будинком № 64 постійно була закріплена земельна ділянка розміром 0, 56 га, в той час, як земельна ділянка, що закріплена за будинком № 65, періодично змінювалась як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, що підтверджено довідкою виконкому Бджільнянської сільської ради від 23.06.2003 р. ( а.с. 23).Інвентаризація земельних ділянок під час підготовки до розгляду заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність не проводилась.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору є порушення ОСОБА_3 в 2000 році меж суміжного землекористування, збільшення своєї земельної ділянки за рахунок землі позивачки.
Вирішуючи спір, районний суд не врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, а керувався власними мотивами, що є помилковим при вирішенні питань, які потребують спеціальних знань. За таких підстав рішення суду в частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки слід скасувати і постановити в цій частині нове рішення.
Так відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи пропонується три варіанти визначення порядку користування земельними ділянками згідно яких за ОСОБА_2 закріплюється земельна ділянка розміром 0, 56 га, за ОСОБА_3 -0, 563 га.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням.
Виходячи із матеріалів справи на час виникнення спору сторони користувались земельними ділянками відповідно 0, 56 га та 0, 563 га. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що найбільш відповідає вимогам закону та інтересам сторін перший варіант (додаток 6) висновку будівельно-технічної експертизи № 36 від 14.04.2004 p., оскільки, зазначений варіант, відновлюючи межу, не передбачає змін до земельної ділянки, яка знаходиться під будівлями.
Доводи відповідачки про те, що вона не порушувала меж земельної ділянки спростовуються рішенням Гайсинського районного суду від 25 вересня 2002 року.
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_3 про те, що суд безмотивно відмовив їй у проведенні додаткової нової експертизи, адже в матеріалах справи є її заява про відмову від проведення такої експертизи (а.с. 75).
Що стосується рішення суду в частині відмови у визнанні частково недійсним рішення 13 сесії 21 скликання Бджільнянської сільської ради від 16.12.1993 р в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0, 60 га, колегія суддів вважає, що воно відповідає вимогам закону і тому підстав до його скасування немає.
При цьому колегія суддів враховує, що зазначеним рішенням сесії сільради чітко не визначено межі 0, 60 га, що дає право ОСОБА_3 вимагати у сільради виділення додаткової земельної ділянки розміром 377 м2 в іншому місці.
На підставі ст. ст. 107, 158, 161 ЗК України та керуючись ст. ст. 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бершадського районного суду від 18 грудня 2007 року в частині відновлення межі між суміжними земельними ділянками скасувати. Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Відновити межу між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 Вінницької області відповідно до першого варіанту
(додаток № 6) висновку судової будівельно-технічної експертизи № 36 від 14 квітня 2004 року, згідно якого за будинковолодінням № 64, що належить ОСОБА_2, рахується земельна ділянка загальною площею 5600м 2, за будинком № 65, що належить ОСОБА_3, рахується земельна ділянка загальною площею 5663 м2.
Зобов'язати Бджільнянську сільську раду Теплицького району відновити межові знаки між зазначеними земельними ділянками згідно додатку № 6 до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 36 від 14.04.2004 р.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.