Справа №22-6104/08 Головуючий у 1 -й інстанції - Гуменюк A.I.
Доповідач - Матвеева О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Матвєєвої О.А.
суддів Шебуєвої В.А.
Касьяна О.П.
при секретарі Фроловій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, Гаражно - будівельного кооперативу "Вільний", третя особа: Третя київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та анулювання актового запису про розірвання шлюбу, визнання факту припинення шлюбу внаслідок смерті, визнання права власності в порядку спадкування за законом, про визнання майна таким, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору купівлі - продажу недійсним та визнання права власності на 1/2 частку майна, виділення гаражного боксу і зобов'язання введення в члени кооперативу, про визнання права власності на 1/2 частку статного фонду товариства, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом , посилаючись на те, що 27 квітня 1996 року він уклав шлюб з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідачка ОСОБА_6 є дочкою померлої від першого шлюбу.
Вказує, що у березні 2004 року він звернувся до Відділу реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві для отримання копії свідоцтва про реєстрацію шлюбу для оформлення спадщини після померлої дружини, проте, йому стало відомо, що без його відома та згоди між ним та його дружиною ОСОБА_5 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було зроблено актовий запис № 410 від 13 липня 2001 року про розірвання шлюбу в анулювання якого йому відмовлено, хоча вказаний актовий запис порушив його законні права на отримання належної йому частини власності та частини спадщини після померлої дружини.
Зазначає, що після смерті ОСОБА_5 залишилося таке спільно набуте майно: двокімнатна АДРЕСА_1, придбана згідно договору кпівлі - продажу у 1998 році; трикімнатна АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4
Заявою від 26 вересня 2005 року він уточнив позовні вимоги, згідно якої зазначалося, що у 1997 році ним та ОСОБА_5 було утворено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма Ко", яке у 2000 році ними було перереєстроване у нове Товариство з обмеженою відповідальністю "Слава ЛТД".
Крім того, зазначив, що померлою ОСОБА_5 до шлюбу було придбано комунальну АДРЕСА_2 , яка за час шлюбу істотно збільшилася в ціні, оскільки була реконструйована із комунальної в окрему квартиру та капітально відремонтована; АДРЕСА_3 за час шлюбу також був добудований на 1/2 частини будинку та оснащений всіма зручностями, тому також істотно збільшився в ціні.
Окрім того, за час шлюбу було придбано гаражний АДРЕСА_7 однокімнатна АДРЕСА_5, а також предмети домашнього вжитку.
Просив визнати шлюб між ним та ОСОБА_5 припиненим ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок її смерті, визнати частково недійсним договір купівлі - продажу АДРЕСА_5, укладений на ім'я ОСОБА_6 29 травня 2001 року та визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї квартири, визнати спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 3/4 частини цієї квартири, визнати спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 3/4 частини цієї квартири, визнати спільною сумісною власністю подружжя АДРЕСА_3 та визнати за ним право власності на 3/4 частини цього будинку, визнати спільною сумісною власністю подружжя АДРЕСА_4 та визнати за ним право власності на 3/4 частини цього будинку, визнати спільною сумісною власністю подружжя гаражний АДРЕСА_7 та визнати за ним право власності на весь гараж, визнати недійсним рішення правління гаражно - будівельного кооперативу "Вільний" про введення ОСОБА_6 в члени кооперативу, ввести його членом цього кооперативу та зобов"язати його сплатити ОСОБА_6 грошову компенсацію за 1/4 частину вартості боксу № 212, визнати за ним право власності на 1/2 частину, яка належала померлій ОСОБА_5 в статному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Слава ЛТД", визнати спільною сумісною власністю подружжя предмети домашнього вжитку та визнати за ним право власності на 3/4 частини цього майна та за ОСОБА_6 на 1/4 частину майна.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року позов задоволено частково: актовий запис № 410 від 13 липня 2001 року про розірвання шлюбу громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5, складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - анулювано, визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини АДРЕСА_1, стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 230, 84 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Правильність рішення в частині задоволених вимог не оспорюється.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 27.04.1996 року по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1
Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позивач не довів ці свої вимоги, що він та ОСОБА_5, починаючи з січня 2001 року фактично припинили шлюбні відносини, а тому ОСОБА_7 не має права на майно, яке було придбане ОСОБА_5 пізніше.
Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та на повно, всебічно і об»єктивно досліджених обставинах справи, які перевірені доказами.
Відповідно до ст. 28 ч.2 КпШС \ в редакції 1969р.\ суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного із них.
Позивач в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на те, що вів з ОСОБА_5 спільне господарство та продовжував жити сімейним життям до її смерті, однак він не довів, як того вимагає ст. ст. 10, 60 ЦПК ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.
Не може бути скасоване рішенні і з інших підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яке є предметом оскарження, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 3ОЗ, 307, 308, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.