Справа № 22-Ц-4190/2008 Головуючий в 1 інстанції Усатов Д.Д.
Доповідач в 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: судді Дьоміної О.О., суддів: Малорода О.І., Голуб С. В. при секретарі: Рудзінській А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна», третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на майно.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до п.1 угоди від 20.11.2006 року про передачу прав та обов'язків за Договором №46/3-АІ на пайову участь в фінансуванні будівництва житлового будинку від 30 листопада 2004 року (надалі угода) позивачка набула майнове право на отримання у власність частини об'єкта нерухомості після прийняття його до експлуатації. Об'єктом нерухомості є житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 Частина об'єкту, майнове право на яке позивачка набула відповідно до угоди, являє собою офісне приміщення під магазин; будівельний номер - 3-А1, секція будівництва - № 3, поверх - перший, загальна площа -79, 71 кв.м. , фактичний розмір після побудови 83, 1 кв.м.
Відповідно до п.3 Протоколу загальних зборів ТОВ «БІО-ОРІЯНА» від 07.09.2007 року було постановлено не оформляти позивачці документи для оформлення права власності «до завершення кримінальної справи». Цим самим, на її думку, відповідач порушив вимоги п. 3.1.3. договору.
Своїми діями відповідач перешкоджає ОСОБА_2 у реєстрації права власності без достатніх підстав, порушуючи ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де вказано, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, для оформлення права власності ОСОБА_2 не вистачає лише акту приймання-передачі частини об'єкта між нею та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст, 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Тому просила визнати за нею право власності на нерухоме майно - офісне приміщення будівельний номер №3-А1, секція будівництва №3, перший поверх, в житловому АДРЕСА_1, загальною площею 83, 1 кв. м.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно - офісне приміщення будівельний номер № 3-А1, секція будівництва № 3, перший поверх, в житловому АДРЕСА_1, загальною площею 83, 1 кв. м.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до п.1 угоди від 20.11.2006 року про передачу прав та обов'язків за Договором № 46/3-А1 на пайову участь в фінансуванні будівництва житлового будинку від 30 листопада 2004 року (надалі угода), укладеними між позивачкою, ОСОБА_3 та відповідачем, позивачка набула майнове право на отримання у власність частини об'єкта нерухомості після прийняття його до експлуатації. Об'єктом нерухомості є житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 Частина об'єкту, майнове право на яке позивачка набула відповідно до угоди, являє собою офісне приміщення під магазин; будівельний номер - 3-А1, секція будівництва
- №3, поверх - перший, загальна площа - 83, 1 кв.м.
Відповідно до п.2 угоди до позивачки перейшли всі права та обов'язки пайщика за договором № 46/3-А 1 на пайову участь в фінансуванні будівництва житлового будинку від 30 листопада 2004 року.
Згідно п. 1.З. Договору запланований термін здачі будинку в експлуатацію
- другий квартал 2007 року.
Житловий комплекс прийнято в експлуатацію 30 серпня 2007 року. Про це є відповідне розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації та рішення виконкому Софіївсько-Борщагівської сільської ради, що відповідач не заперечує.
Відповідно до п.3.1.3. договору відповідач зобов'язався надати необхідні документи для наступного оформлення права власності на профінансовану пайову частку будівництва, а позивачка має повністю виконати Зобов'язання, визначені договором.
Задовольняючи позов, суд послався на те, що на підставі п.п. 3.3.1. - 3.3.5. договору позивачка мала виконати такі зобов'язання: надати відповідачеві всі необхідні документи та передбачені законодавством відомості, які ідентифікують особу позивачки, що було виконано і підтверджується листом № 24 від 28.09.2007 року; повідомляти відповідача про зміну власних реквізитів. При цьому ніяких змін у наданих реквізитах з моменту укладання угоди не відбулось. Про це свідчать додані до матеріалів справи копії паспорту позивачки з відміткою про реєстрацію місця проживання, та копія індивідуального ідентифікаційного номеру; профінансувати кошти у сумі 159420, 00 гривен.
Відповідно до п.3 угоди права за договором були передані за 797100, 00 гривен, які позивачка мала перерахувати первісному пайщикові до 23.11.2006 року. Ці кошти були нею перераховані своєчасно 20-21.11.2006 року, про що відповідачем була видана довідка № 46/3-А 1 від 21.11.2006 року, де він зазначив про відсутність заборгованості та будь-яких претензій з приводу невиконання п. 3.3.4 договору; в двотижневий строк з моменту прийняття житлового комплексу в експлуатацію здійснити з відповідачем кінцевий розрахунок за даними БТІ і отримати у нього документи для оформлення свої пайової частки у власність.
Виконати цей обов'язок позивачка не змогла внаслідок незаконних дій відповідача, так як через сім днів після прийняття житлового комплексу в експлуатацію (07 вересня 2007 року) відповідач на загальних зборах учасників прийняв рішення, яке унеможливило виконання позивачкою обов'язку, передбаченого у п.3.3.5. договору, суперечить вимогам Договору, чинного законодавства та порушує права позивачки.
Відповідно до п.3 Протоколу загальних зборів ТОВ «БЮ-ОРІЯНА» від 07 вересня 2007 року було постановлено не оформляти позивачці - документи для оформлення права власності «до завершення кримінальної справи».
Також суд послався на те, що відповідач унеможливив виконання позивачкою обов'язку здійснити з ним кінцевий розрахунок, отримати документи для оформлення права власності, в односторонньому порядку фактично відмовився від виконання договірного обов'язку, грубо порушив вимоги ст. 525 Цивільного кодексу України де зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підстава, на якій відмовлено у наданні документів для оформлення права власності (наявність кримінальної справи), не встановлена законом та/або договором, порушив майнове право позивачки - право на отримання у власність нерухомого майна, що передбачене договором.
Суд, в рішенні визнав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» пайова участь ОСОБА_2 у будівництві є інвестицією, та вона, згідно ч.2 ст. 5 зазначеного Закону набула статусу інвестора. Згідно абз.6 пп.«а»п.4.1. Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року №56), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, при наявності відповідного рішення органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, акта прийняття-передачі об'єкта (частини) інвестору.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що судом на обговорення сторін ставилося питання про притягнення до участі по справі місцевих органів державної виконавчої влади, що свідчить про те, що суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі, що відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення.
Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що судом належним чином спростовані доводи відповідача про те, що позивачка підтверджувала виконання первісним пайщиком свого обов'язку профінансувати кошти відповідно до умов п.2.2. договору в сумі 159120, гривень в термін до 5 грудня 2004 року посиланням на платіжне доручення № 15 від 23.10.06. на суму 534550 грн. (т.1, а.с. 35), що спростовувалося відповідачем іншим доказом - витягом з його банківського рахунку від 23.10.06. на суму 534550 грн., що надійшла 23.10.06. на підставі розрахункового документу, який мав номер 126172 та мав призначення платежу: "дог. 46/149, 46/15.5" (т. З, а.с. 98), із чого вбачається, що призначення платежу за платіжним дорученням та витягом з банківського рахунку не збігається. В банківському витягу відсутнє посилання на спірне приміщення.
Для підтвердження відсутності факту оплати за договором на пайову участь № 46/3:А1 від 30.11.04. відповідач надавав суду довідку від 03.04.08. № 03/21 (т.4, а.с. 145-146) і зазначав, що відсутність оплати за цим договором на пайову участь підтверджується також актом ревізії від 28.12.07., додаток № 7 (а.с. 81, запис за номером 37), де зазначено те ж призначення платежу що і за витягом з банківського рахунку від 23.10.06. на суму - 534550 грн.
Відповідач також посилався на довідку від 03.04.08. № 03/21 про те, що на 30.10.06. ОСОБА_3 мала борг перед відповідачем за рахунком "481" на суму 503945, 57 грн.. що, як вважав відповідач, підтверджує не надходження коштів за плат, дорученням № 15 від 23.10.06. для погашення боргу за спірне приміщення.
Однак, судом суперечності в доказах усунуті не були, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом також не спростовані доводи відповідача про те, що згідно
договору № 46/3-А1 від 30.11.04., пп.3.3.4. передбачено початок дії цього
договору - з дня виконання пайщиком його умов. На день підписання угоди -
20.11.06., первісний пайщик ОСОБА_3 , як вважав відповідач,
свій обов'язок внести суму паю в розмірі 159420 гривень не виконала, тому
відповідач вважав, що угода від 20.11.06., на підставі якої позивачем заявлені
вимоги, не набрала законної сили, а тому до позивача не могли перейти права
на спірне приміщення.
Відповідач також зазначав, що первісне право на спірне приміщення виникнути у ОСОБА_3 не могло також ще й тому, що ОСОБА_4, яка, нібито, за договором підписувала зі ОСОБА_3 від імені ТОВ "Біо-Оріяна" договір № 46/3-А1 від 30.11.04. в якості фінансового директора, діяти від імені відповідача щодо укладення договорів не мала права ні за довіреністю, ні за статутом. Такі повноваження за статутом мала одноособово лише директор (т. З, а.с. 80). Цю посаду на той час займала ОСОБА_3
ОСОБА_5 допитана в суді 07.05.08. в якості свідка свою участь у підписанні договору заперечувала.
Доводам відповідача про незаконне перепланування позивачем спірного приміщення, яке підтверджується приписом Києво-Святошинського відділу державного архітектурно-будівельного контролю від 28.01.08. (т .3, а.с. 91), листами ТОВ "Біо-Оріяна" № 202 від 14.07.06., № 57 від 21.01.08., із яких вбачається, що відповідач не надавав згоди на реконструкцію нежитлових приміщень 1-го поверху, за планом з 22 по 30, в осях "7", "8", "А", "Д", "Г", та іншим доводам суд також належної оцінки не дав.
За таких обставин не можна вважати рішення суду законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-115, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Оріяна» - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2008 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.