ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 14/1963 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: | Кравчука Г.А. Мачульського Г.М. Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача | Чешковського В.А. дов. №275-НЮ від 20.02.06р. |
від відповідача | не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 23.02.2006р. |
у справі | №14/1963 господарського суду Житомирської області |
за позовом | Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Любарський “Райагрохім” |
про | стягнення 1161,40 грн. |
В С Т А Н О В И В :
Державне територіально-галузеве об’єднання (надалі ДТГО) “Південно-Західна залізниця” звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Любарський “Райагрохім” про стягнення 1161,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені кошти становлять не внесену за 2, 3 квартал 2002 року плату на утримання земельної ділянки, на якій розміщена під’їзна колія, що експлуатується відповідачем на підставі укладеного між ДТГО “Південно-Західна залізниця” та ВАТ “Любарський “Райагрохім” договору від 01.02.1999 р. №974. Внесення вказаної плати передбачене пунктом 11 названого договору.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.12.2005 року (суддя Костриця О.О.) позовні вимоги задоволені, з ВАТ “Любарський Доповідач: Шаргало В.І.
“Райагрохім” на користь ДТГО “Південно-Західна залізниця” стягнуто 1161,40 грн. боргу та відповідні судові витрати. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, а стосовно доводів відповідача про сплив терміну позовної давності - посиланням на те, що договором від 01.02.1999р. № 974 не встановлений строк виконання зобов’язання по внесенню вказаного платежу, тому до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 165 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) та ст. 530 чинного Цивільного кодексу.
За апеляційною скаргою ВАТ “Любарський “Райагрохім” судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 року (судді: Пасічник С.С., Гулова А.Г., Шкляр Л.П.) змінене, позов задоволений частково, з ВАТ “Любарський “Райагрохім” на користь ДТГО “Південно-Західна залізниця” стягнуто 584,35 грн. боргу та відповідні судові витрати. В решті позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував строків позовної давності (про що просив відповідач), оскільки пунктом 11 договору від 01.02.1999р. № 974 передбачене поквартальне внесення плати за утримання земельної ділянки, зайнятої належною відповідачеві під’їзною колією, тому строк позовної давності стосовно стягнення вказаної плати за 2 квартал 2002 року минув, що є підставою для відмови в позові в цій частині.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ДТГО “Південно-Західна залізниця” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняту у справі постанову скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на неврахування судом апеляційної інстанції приписів ч.2 ст. 252, ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України та порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки пунктом 11 договору від 01.02.1999р. № 974 не визначено дату, з якої кредитор має право вимагати оплату, а також не вказано до якої дати відповідач повинен здійснити оплату, а днем коли позивач дізнався про порушення свого права є 08.05.2005 року, тобто саме з цієї дати, на думку скаржника, починається перебіг строку позовної давності. В частині задоволення позовних вимог постанова не оскаржується.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДТГО “Південно-Західна залізниця” та ВАТ “Любарський “Райагрохім” укладений договір №974 на експлуатацію залізничної під’їзної колії при станції Печанівка Південно-Західної залізниці строком дії з 01.02.1999 року до 31.01.2004 року. За умовами договору, зокрема, в межах смуги відведення під під’їзною колією і спорудами власника колії - ВАТ “Любарський “Райагрохім” зайнято ділянку площею 2000 кв. м., а пунктом 11 договору передбачено обов’язок власника колії поквартально вносити залізниці плату за утримання вказаної земельної ділянки, у визначеному відповідним законодавством розмірі. Проте, відповідач в порушення вказаних умов договору названу плату за 2 та 3 квартали 2002 року у розмірі 1661, 40 грн. не вніс, у зв’язку з чим позивачем на адресу ВАТ “Любарський “Райагрохім” направлена претензія №юр-05-56 від 01.06.2005 року, яка останнім залишена без розгляду, що спонукало ДТГО “Південно-Західна залізниця” 13.07.2005 року (згідно поштового штемпелю на конверті) звернутися до господарського суду з даним позовом.
Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 названого Кодексу зобов’язання виконується у встановлений для його виконання строк.
Статтею 256 цього Кодексу визначено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст.257, 261 ЦК України).
З врахуванням зазначених положень законодавства та встановлених обставин справи стосовно строку дії ( з 01.02.1999 року до 31.01.2004 року) договору та умов п.11 договору, якими передбачене поквартальне внесення спірних платежів, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо застосування строків позовної давності.
З огляду на викладене судова колегія не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р. у справі №14/1963 залишити без зміни.
Головуючий суддя | Г.А. Кравчук |
Суддя | Г.М. Мачульський |
Суддя | В.І. Шаргало |