Справа №22-846 ас Головуючий у 1 інстанції Жаботинська С.В.
Категорія 37 Доповідач Червинська М.Є.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Круглікової К.С.
Суддів: Алексєєва А.В., Червинської М.Є.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ясинуватського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ясинуватського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради заборгованості по сплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004 роки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані вимоги ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідної якої він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Оскільки суд виходив з розміру щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої постановою КМ України №836 від 26 липня 1996 року у сумі 21,50 гривень, та дійшов до висновку, що щорічна допомога на оздоровлення в зазначеному розмірі сплачується, вважав такі висновки суду безпідставними. Посилався на те, що відповідач не доплатив йому за 2002-2004 роки 2543,50 гривень.
Суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії і, відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Судом встановлено, що за період 2002-2004 рр. відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому зазначеною постановою за кожен рік, суд вважав, що підстав для стягнення суми в іншому розмірі немає
Заслухавши доповідача, доводи позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, інвалідам 3 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії.
Встановлено, що за період 2002-2004 рр. відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачував позивачу щорічну допомогу у сумі 21 грн. 50 коп. за кожен рік.
Відповідно до ст. 62 зазначеного Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 р.", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджено розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 р." встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14.108.908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1.659.228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, - 1.341.235,1 тис. гривень, з
яких 414.279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалися в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою певну відповідальність.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалив постанову з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду вимогам матеріального права неспроможні.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав та відповідно до вимог ст. 200 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ясинуватського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.