Справа №22Ц- 0806/2010 Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.
Категорія 21 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
Іменем України
25 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Коцюрби О.П., Гуля В.В.
при секретарі Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку «Київська Русь» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року по справі за позовом акціонерного банку «Київська Русь» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків від злочину,
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2008 року Акціонерний банк «Київська Русь» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, та ОСОБА_4, мотивуючи заявлені вимоги тим, що злочинними діями відповідачів ОСОБА_3, якого вироком Миронівського районного суду від 03.08.2007 року засуджено за ст.ст. 222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, та ОСОБА_4, яку постановою Миронівського районного суду від 01.03.2007 року від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч.2 КК України звільнено за актом амністії, банку заподіяно матеріальної шкоди на суму 179013,78 грн. Шкода полягає в тому, що наданий у вказаному розмірі селянському (фермерському) господарству «ОСОБА_3» кредит банку не повернуто. Просив вказану шкоду стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог АБ «Київська Русь» відмовлено.
Не погоджуючи із вказаним рішення суду АБ «Київська Русь» подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи та просить рішення суду скасувати ухваливши нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності до ст. 303 ЦПК України , при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2003 року між позивачем АБ «Київська Русь» та селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_3» укладено кредитний договір № 58-Ю-03/12/25, за яким банк відкрив позичальнику юридичній особі - СФГ «ОСОБА_3.» відкличну, відновлювальну кредитну лінію строком дії по 24.12.2004 року зі сплатою 25% річних. Пунктом 2.2 ліміт кредитної лінії за цим договором встановлено 200’000 грн.
Вказаний договір в частині видачі кредиту АБ «Київська Русь» був виконаний в повному обсягу та видано позичальнику грошові кошти СФГ «ОСОБА_3.». Позичальник свої зобов’язання в частині повернення отриманих у кредит коштів не виконав та вказані кошти у визначений строк не повернув. Станом на час звернення позивача АБ «Київська Русь» до суду із вказаним позовом сума неповернутого кредиту із відповідними нарахуваннями становить 179’013 грн. 78 коп.
Судом також встановлено, що 03 серпня 2007 року Миронівський районним судом Київської області було постановлено вирок відносно ОСОБА_3 за яким останній був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 222ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України і йому було призначено покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді п’яти років позбавлення волі з позбавлення права займати посади, наділені організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов’язками строком на два роки.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2007 року ОСОБА_4, яка обвинувачувалася у вчиненні злочину передбаченого ст. 366 ч.2 КК України була звільнена від кримінальної відповідальності за ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року.
Цим же вироком вирішено цивільний позов АБ «Київська Русь». Стягнуто з СФГ «ОСОБА_3.» на користь ФАБ «Київська Русь» в м. Богуславі майнову шкоду в розмірі 179013 грн. 78 коп.
Подаючи вказаний позов до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як фізичних осіб, позивач – АБ «Київська Русь» вважав, що дані особи вчинили злочин, а тому зобов’язані відшкодувати спричиненні їх злочинними діями збитки Акціонерному Анку «Київська Русь» .
Суд першої інстанції, розглядаючи вказаний позов та, відмовляючи у його задоволенні мотивував своє рішення тим, що вказані правовідносини випливають із кредитного договору № 58-Ю-03/12/25, який укладений між юридичними особами СФГ «ОСОБА_3.» та АБ «Київська Русь», за яким позивальник СФГ «ОСОБА_3.» не виконав свої зобов’язання в частині повернення отриманого кредиту, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно до ст. 96 ЦК України, ст. 219 ч.2 ГК України та ст. 21 Закону України «Про фермерське господарство» не можуть відповідати за зобов’язання юридичної особи засновником якої ї є ОСОБА_3 та в трудових стосунках із яким перебувала ОСОБА_4
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах.
Так, ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Відповідно до вимог ст. 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.
Статтею 21 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.
Як вбачається вказаними законодавчими нормами закріплено принцип розмежування відповідальності між учасником ( засновником) господарського товариства та самим товариством, зокрема передбачено, що за зобов’язаннями товариства відповідає саме товариство ( юридична особа, як сторона учасник господарських договорів) в тому числі належному йому майном.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що заборгованість перед позивачем виникла із господарських договору (договору кредиту)у зв’язку з невиконанням СФГ «ОСОБА_3.» зобов’язань по повернення кредиту, тому саме це товариство і повинно відповідати за вказаними зобов’язанням, а не фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Доводи апелянтів проте, що відповідачі по справі були притягнуті до кримінальної відповідальності за шахрайство із фінансовими ресурсами, тому повинні відшкодовувати спричинені збитки не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Вироком Миронівського районного суду від 3 серпня 2007 року встановлено, що отриманні СФГ «ОСОБА_3.» за кредитним договором грошові кошти були витраченні на господарські потреби даного господарства, зокрема 35 тис. грн. потрачені на розрахунки за жнива 2003 року, інші 165 тисяч грн.. використані на паливно-мастильні матеріали, запчастини, ядохімікати, зерно. Із вказаного вироку суду не вбачається, що вказані кошти були привласненні чи потрачені на особисті потреби відповідачів, чим завдано збитків АБ «Київська Русь», а тому підстав для стягнення вказаних коштів із відповідачів колегія суддів не вбачає.
Крім того вищезазначеним вироком суду вирішено поданий АБ «Київська Русь» цивільний позов у кримінальній справі задоволено та стягнуто з СФГ «ОСОБА_3.» на користь ФАБ «Київська Русь» в м. Богуславі майнову шкоду в розмірі 179013,78 грн. Вирок в цій частині позивачем не оспорював ся на набрав законної сили.
Оскільки позивач не надав суду першої інстанції та апеляційному суду доказів про те, що вчиняючи злочин відповідачі як посадові особи діяли в особистих інтересах та цими діями відповідачів йому завдано матеріальної шкоди, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 ст. 313, 314, 315, 317 ЦПК України , судова колегія, -
У Х В А ЛИЛА:
Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Київська Русь» відхилити.
Р ішення Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :