УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Омельчука М.І., Кашапової Л.М.,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Попільнянська сільгосптехніка” (надалі – ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка”) на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка” про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення 18 000 грн. матеріальних затрат та 6000 грн. компенсацію на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що при укладенні вказаного правочину, який мав місце 07.02.2007 року, відповідач умисно не повідомив про відсутність необхідних документів для оформлення договору, чим ввів його в оману, що, в свою чергу, привело до неможливості перереєстрації придбаного складського приміщення, за яке сплачено 9000 грн.
Справа № 22ц-333/10 Головуючий у суді1 інстанції Шахрай М.І
Категорія 20 Доповідач – суддя Олексієнко М.М.
Незаконними діями відповідача заподіяно йому не тільки матеріальну, а й моральну шкоду. Адже він, як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, не мав можливості протягом двох років використовувати на лікування кошти, сплачені за вказаним договором, не міг допомагати дитині, у зв’язку з чим значно погіршився стан здоров`я. На протязі двох років донька виступала у якості прохача про повернення грошей, які були вкрай необхідні йому, сім`ї, тому відповідач повинен компенсувати моральні страждання.
Рішенням Попільнянського районного суду від 10.12.2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу складського приміщення, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка”. Стягнуто з ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка” на користь ОСОБА_3 9000 грн. коштів, сплачених за складське приміщення, 3000 грн. моральної шкоди, 51 грн. судового збору та 250 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ВАТ „Попільнянська сільгосптехніка”, з посиланням на незаконність і необґрунтованість рішення, просить його в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що моральна шкода відшкодовується особою, винною у її заподіянні. Вини відповідача у не укладенні договору немає, а відповідно, і у заподіянні шкоди. Навпаки, позивач не намагався нотаріально посвідчити договір, лише вимагав повернення коштів. Крім того, позивачем не доведено, а судом не визначено, яка саме моральна шкода була завдана, в чому вона проявляється і якими доказами підтверджується.
В судовому засіданні представник позивача з доводами скарги не погодилась, вважає, що рішення є законним і обґрунтованим.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, роз’яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Представник відповідача в апеляційній скарзі просить переглянути рішення лише в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, тому колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення якраз в цій частині.
Моральна шкода, виходячи з положень ч.2 ст.23 ЦК України, полягає:
1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2. у душевних стражданнях, яких фізичне особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів;
3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Системний аналіз ст.611 ЦК України, роз’яснень, зазначених в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) „Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, дає підстави до висновку, що моральна (немайнова) шкода відшкодовується лише у випадках, встановлених законом або договором.
Виходячи зі змісту договору від 07.02.2007 року (а.с.6) сторони безпосередньо не передбачали відшкодування моральної шкоди за порушення умов його невиконання. Лише у п.5.1 зазначили, що у випадку порушення умов договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі у порядку, передбаченому чинним законодавством.
При порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України „Про захист прав споживачів”, передбачено моральну (немайнову) шкоду. Проте, відповідно до п.5 ст.4 цього закону, споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди лише коли вона заподіяна небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією, у випадках, передбачених законом.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачу заподіяно моральну шкоду в результаті придбання небезпечної для життя і здоров`я продукції.
Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов’язок одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Однак, за вказаною статтею не передбачено моральної (немайнової) шкоди у випадку невиконання продавцем своїх обов’язків.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У справі відсутні будь-які докази, які б давали підстави визначити характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач.
Тому колегія суддів, з урахуванням вище викладеного та керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, 316, 324 ЦПК України,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Попільнянська сільгосптехніка” задовольнити.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2009 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Попільнянська сільгосптехніка” на користь ОСОБА_3 моральної шкоди - скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді: Л.М. Кашапова
М.І. Омельчук