Справа №22Ц- 0740/2010 Головуючий у І інстанції Гумбатов В.А.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
Іменем України
25 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Коцюрби О.П., Гуля В.В.
при секретарі Бистрій Г.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державних виконавців відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з скаргою на неправомірні дії відділу ДВС Бородянського РУЮ мотивуючи її тим, що на виконанні у вказаному відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 10679829 з примусового виконання виконавчого листа № 2-63 від 09.12.2008, виданого Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди в розмірі 2008 грн.
31 серпня 2009 року з відділу ДВС Бородянського РУЮ нею було отримано постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 28.07.2009 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 28.07.2009 року та вимогу від 26.07.2009 року про допущення державного виконавця 4 вересня 2009 року з 14 до 17 годинні у приміщення будинку АДРЕСА_1 для накладення арешту на майно та його вилучення для подальшої реалізації.
Зазначені документи вважає винесеними з порушенням чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню, а тому просила скасувати: постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену державним виконавцем ВДВС Бородянського РУЮ 28.07.2009 року; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену державним виконавцем ВДВС Бородянського РУЮ 28.07.2009 року; вимогу про допущення державного виконавця у приміщення для накладення арешту на майно та його вилучення для подальшої реалізації, висунуту державним виконавцем ВДВС Бородянського РУЮ 26.07.2009 року, визнавши її незаконною.
Ухвалою Бородянського районного суду від 03 грудня 2009 року в задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з’явилися на розгляд вказаної справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Бородянського РУЮ Ходоричем О.М, 14.01.2009 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Бородянського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 2008 гривень.
В цій же постанові державним виконавцем було запропоновано боржнику ОСОБА_2 добровільно виконати рішення суду до 21 січня 2009 року, та попереджено її проте, що разі не виконання рішення суду в добровільному порядку вказане рішення суду буде виконане в примусовому порядку з покладенням на боржника витрат пов’язаних з примусовим виконання рішення суду . ( а.с. 13 )
Боржник у справі ОСОБА_2 в добровільному порядку рішення суду у строки зазначені державним виконавцем не виконала, тому постановами державного виконавця ВДВС Бородянського РУЮ Ходорича О.М. 28.07.2009 року було стягнуто з ОСОБА_2 затрати на проведення виконавчих дій в розмірі 12 грн. та виконавчий збір в розмірі 200 грн. 80 коп.
26 серпня 2009 року на адресу ОСОБА_5 було направлено вимогу про допуск 4 вересня 2009 року з 14 до 17 години державного виконавця у приміщення будинку АДРЕСА_1 для накладення арешту на майно та його вилучення для подальшої реалізації.
Розглядаючи вказану скаргу та, відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця при виконанні рішення суду відповідали ст. 5 ч.3 п.14 та ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання їх неправомірними відсутні .
Однак погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може , виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 45 ч.5 та ст. 46 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
З матеріалів справи вбачається, що постанови державного виконавця ВДВС Бородянського РУЮ про стягнення із боржника ОСОБА_2 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій були ухвалені 28 липня 2009 року, однак даних про направлення вказаних постанов до відома боржника не пізніше наступного дня як то вимагається ст. 46 ч.5 ЗУ «Про виконавче провадження» в матеріалах справи не має, так як і немає відомостей про отримання ОСОБА_2 чи її представником ОСОБА_5 вказаних постанов у межах 10 денного строку не обхідного для їх оскарження в матеріалах справи не має.
Відповідно до вимог ст. 73 ЦПК України с уд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відмовляючи у поновлення вказаного процесуального строку суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин справи та не правильно застосував норм процесуального законодавства, а тому в цій частині ухвалу суду є помилковою та підлягає скасуванню з ухвалення нової про поновлення процесуального строку на оскарження дій державного виконавця.
Визнаючи правомірними дії державного виконавця щодо стягнення із боржника ОСОБА_2. виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
За змістом наведених правових норм державний виконавець вправі винести постанову про стягнення виконавчого збору безпосередньо після закінчення встановленого ним строку для добровільного виконання боржником рішення у разі його невиконання. При цьому виконання такої постанови, тобто стягнення з боржника суми виконавчого збору, можливе лише після вчинення заходів примусового виконання рішення та фактичного стягнення основного боргу або його частини.
Статтею 7 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій рішення суду фактично не було виконане, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в цій частині.
В іншій частині скарга не підлягає задоволенню, оскільки вимога державного виконавця щодо допуску в приміщення для здійснення опису майна та його арешту ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження»
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 03 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нову ухвалу.
Клопотання ОСОБА_2 щодо поновлення процесуальних строків на оскарження постанов начальника відділу ДВС Бородянського району від 28 липня 2009 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк на оскарження постанов начальника відділу ДВС Бородянського району від 28 липня 2009 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору .
Скаргу ОСОБА_2 в частині визнання незаконними постанов начальника відділу ДВС Бородянського району від 28 липня 2009 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати постанову начальника відділу ДВС Бородянського району від 28 липня 2009 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій.
Визнати незаконною та скасувати постанов начальника відділу ДВС Бородянського району від 28 липня 2009 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору.
Відмовити ОСОБА_2 в частині визнання неправомірною вимоги щодо допуску державного виконавця в приміщення будинку №36 по вулиці Набережній в смт. Бородянка.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженні протягом 2 місяців до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :