Справа № 1-115/2010 р.

                                                                В И Р О К  

                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 р.                                                     Коломийський міськрайонний суд Івано – Франківської області в складі :                      судді П”ятковського В.І.,

                                                                            секретаря Іванишин Х.І.,

                                                                            з участю прокурора Стефака А.Я.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і жительки м. Надвірна, вул. Руднєва, 21/61, Івано-Франківської області, українки, не одруженої, студентки ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимої, гр. України,

                       - за ст.ст. 15, 185 ч.1 КК України,

                                В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_1 вчинила замах на тиаємне викрадення чужого майна. Даний злочин було скоєно за наступних обставин.

Так 09 грудня 2009 року близько 13 год. знаходячись в приміщенні магазину «Євротоп», що на вул. Січових Стрільців в м. Коломиї з метою таємного викрадення чужого майна підсудна оділа на себе жіночу кофту вартістю 260 грн. та поклала в сумку вішак від неї вартістю 5 грн. і намагалася покинути приміщення магазину. Довести до кінця свій злочинний умисел ОСОБА_1 не змогла, так як була затримана працівником магазину, яка вилучила у неї зазначені речі.

У судовому засіданні підсудна свою вину у пред”явленому обвинуваченні визнала повністю і вказала, що дійсно того дня зайшла у приміщення магазину з наміром вибрати і купити кофту. Знаходячись у приміщенні взяла у примірочну чотири кофти і після примірки вирішила одну не знімати, а вийти з нею з магазину. Підійшовши до продавця повернула їй три кофти, а четверту залишила на собі. Також при цьому вішалку від кофти поклала в свою сумку. При виході із магазину продавець наздогнала її і змусила повернути річ, яку вона намагалася викрасти.

У вчиненому щиро розкаюється, просить  врахувати молодий вік та суворо не карати.

   Виходячи із вимог ст. 299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження інших фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються і всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Таким чином в судовому засіданні знайшла підтвердження вина підсудної ОСОБА_1 у замаху на таємне викрадення чужого майна, що не було доведено до кінця з причин, які не залежали від її волі, тобто скоєнні злочину передбаченого ст. 15, 185 ч.1 КК України.  

При обранні покарання підсудній суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та дані про її особу.

Обставин, що обтяжують покарання підсудній  суд не вбачає.

До обставин, що пом”якшують покарання суд відносить – щире розкаєння у вчиненому,   перше притягнення до кримінальної відповідальності, молодий вік та відсутність життєвого досвіду, позитивну характеристику, що являється студнткою педагогічного коледжу.

Речові докази – повернути за належністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

                                З А С У Д И В :

         ОСОБА_1 визнати винною за ст.ст. 15, 185 ч.1 КК України та призначити покарання – вісімсот п”ятдесять гривень штрафу.

Запобіжний захід засудженій до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази – жіночу кофту та пластмасовий вішак, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_2 – передати ій у власність.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд на протязі п”ятнадцяти діб, з моменту проголошення.

                  С У Д Д Я :