Копія:                                                                                          Справа № 2-570/10 року                                                  

РІШЕННЯ  

              ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ              

    24  лютого  2010  року                       Кіровський районний суд   м. Кіровограда

в  складі:   головуючого судді -                            Бершадської О.В.

      при секретарі -                                      Байрашевій  В.О.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом

ОСОБА_1“ян  ОСОБА_2 ,   Мир“ян   ОСОБА_3  до   ОСОБА_4  про   припинення   права   на частку   у  спільному  майні,-

                                                                        ВСТАНОВИВ:

    У  серпні   2009 року Мир“ян  ОСОБА_2 ,   Мир“ян   ОСОБА_3  звернулись   в  суд   із позовом, яким  просять  припинити  право  власності  ОСОБА_4   на 1/3   частку   житлового  будинку   з відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49;  стягнути  з  них   на користь   відповідачки   грошову  компенсацію   за  1/3  частку   вказаного житлового будинку в  розмірі -5967  грн.;   визнати  за Мир»ян  О.В.   право   власності    на   ?   частку   житлового будинку з відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49   та  Мир»ян  А.Ю. право власності   на ?  частку  вказаного житлового будинку.   Вимоги мотивують тим, що  відповідно договору   дарування   від 21.01.2009 року ними  прийнято у  власність , в  рівних частках ,  кожний 2\3  частки  житлового  будинку   з відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49 .   Власником   останньої   1/3   частини    цього ж  будинку  є   ОСОБА_4, що підтверджується   довідкою  ОКП «КООБТІ».  Посилаючись на положення  ст.  365  ЦК України  позивачі  просять припинити   право  власності   відповідачки  на  її частку  з виплатою  їй  компенсації, оскільки  її  частка   є незначною ;  не може  бути  виділена  в натурі  та   спірний   будинок  є   неподільною  річчю ;  спільне проживання  в  будинку  є неможливим , так  як   вони  (позивачі)  є   сім»єю, а    відповідач  не є членом  їх родини.  

    В судовому   засіданні   представник  позивача  ОСОБА_1»ян  А.Ю.   позовні  вимоги   підтримав, просив  задовольнити , при  цьому  послався    на обставини, які  викладені  у  позові .  Додатково  надав    квитанцію   про внесення  позивачами  на депозитний  рахунок   суду  вартості   1/3  частки будинку  в  розмірі  5967 грн.  

    Позивач – Мир»ян О.В.   не з»явилась,  повідомлена   була  через представника  Мир»ян  А.Ю.,  що  суд  вважає    згідно  ч.6 ст. 76  ЦПК України  належним  повідомленням  сторони.

    Відповідач  ОСОБА_4  повідомлялась   про  час  і  місце судового розгляду  за останнім  відомим   місцезнаходженням  ( м. Кіровоград,  вул. Димитрова, 49)  через оголошення   у пресі ( а.с.  40).  

    Суд на місці  ухвалив, проводити  розгляд справи, на підставі  наявних у  ній  письмових  доказів,  за  відсутності  відповідача та позивача  ОСОБА_1»ян О.В., при  цьому  відмовивши  представнику  позивача ОСОБА_1»ян  А.Ю.  щодо  ухвалення  в  порядку  ст. 224  ЦПК   заочного рішення,  оскільки  згода  другого  позивача  на його постановлення  відсутня.

    Судом  встановлені  наступні  факти  та  відповідні  їм правовідносини.  

    Відповідно  до положень   статей  21,24, 41  Конституції  України,  статей  319,  358   ЦК України  всі  громадяни   є рівними  у  своїх   правах, усім  власникам   забезпечуються   рівні  умови   здійснення цих прав, у тому  числі  щодо захисту   права  спільної  часткової  власності.

    Згідно статті 365 ЦК України, право особи  на частку   у  спільному   майні   може  бути  припинено   за рішенням  суду  на підставі позову   інших співвласників, якщо,   частка  є незначною  і  не може  бути   виділена в  натурі;   річ  є  неподільною;   спільне  володіння  і  користування   майном  є неможливим;  таке припинення    не завдасть  істотної  шкоди  інтересам   співвласника  та  членам  його сім»ї.   В  частині  2-й  цієї  ж  статті  зазначено, що таке припинення  можливе за умови  попереднього внесення   позивачем  вартості   цієї  частки  на депозитний  рахунок  суду.

    Частина  перша  ст. 365  ЦК України   визначає підстави, лише  за наявності  яких   суд  може   задовольнити  позов  співвласників  про припинення   права на  частку  одного з них.  При  цьому,  для  задоволення   позову  суд  має встановити   наявність  усіх чотирьох  підстав. Відсутність бодай  однієї  з них свідчить  про неможливість задоволення   позову співвласників.

    Судом  встановлено, що сторони в  справі  є співвласниками   житлового  будинку   з  відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49, в  якому   відповідачці  ОСОБА_4   належить   1/3   частина  будинку.   Зазначене  підтверджено   довідкою  про належність  нерухомого майна №36953  від 22.05.2009 року   виданого  ОКП « КООБТІ»  ( а.с. 7)   та   договором  дарування   від  29.01.2009 року  №81  ( а.с.  6).

    Згідно  договору  дарування   від  29.01.2009 року   будинок   загальною  площею   51,4  кв.м., у  том  числі  житлова - 38, 15  кв.м.- каркасний, має   такі  надвірні  споруди , що до  нього   прилягають  погріб, сарай.   Убиральня,   огорожа,   хвіртка  та  згідно довідки   ОКП  « КООБТІ»   розташований  на земельній   ділянці 2961, 30 кв.м.

    Представник  позивача  зазначав, що  частка  яка належить  відповідачці ,  а саме  1\3   є незначною  та  не може  бути  виділена  в натурі.  Проте,  будь-яких доказів передбачених  статтею 57 ЦПК України  суду  не надав,  сам    висновок  про вартість майна, який  проводився  за заявою сторони  позивача  у  липні 2009 року   не містить   відповідних   посилань  «незначної частки»  та    неподільності    будинку  між  співвласниками.  Посилання  позивачів  на   п. 6   Постанови Пленуму  Верховного  суду  України « про  практику  застосування  судами   законодавства, що регулює  право  власності   на жилий  будинок»  від 4.10.1991 року  №7, за  яким  у  разі   неможливості  виділу   частки  будинку  в  натурі  суд вправі  за  заявленим   про це  позовом  встановити  порядок  користування  відособленими  приміщеннями  цього будинку. При неможливості  виділу  частки будинку в  натурі   або встановлення  порядку користування   ним   власнику, який  бажає   виділу   частки  у  натурі, за його  згодою  присуджується  грошова  компенсація.

Вищевикладені  положення  постанови  Пленуму   не можуть   поширюватись   на відносини  щодо  припинення  частки  за ст. 365 ЦК, оскільки   постанова  Пленуму  встановлює  особливості  застосування  законодавства  щодо  припинення  відносин  спільної часткової  власності  в  результаті  її  виділу  або поділу,  а  не внаслідок  подання  позову  групи  співвласників  за  ст. 365  УЦК.

    Неможливість   спільного володіння  та користування   майном    переважно  обґрунтовується  недоброзичливими  стосунками  між співвласниками, що  перешкоджають  один одному  у  повному    здійсненні  прав  володіння  та користування.

Позивачі  вказували, що   проживати   в  одному  будинку   є  неможливим, так  як  вони  є  чоловіком  та дружиною, а   відповідач  зовсім   чужа  їм  людина.  

Пункт  четвертий  ч.1  ст. 365  ЦК  насамперед  спеціально  запроваджений  для  збереження  житлових  прав  співвласника.  Тому  , позов про припинення   права  на частку  у  спільному  майні(житлі)  не може  бути   задоволений, якщо внаслідок   припинення  права  спільної часткової  власності  колишній  співвласник та  члени  його  сім»ї  будуть  позбавлені  житла .  Тому, оскільки   позивачі   не  надали   доказів  того , що  відповідач  має  інше  житло, можливість   у  неї   для  придбання   іншого житла,  суд   вважає, що  із-за  вказаної  вище  підстави   позов  не  може  бути  задоволеним.  Крім  того,   суд  позбавлений  можливості , оскільки  відповідач   не з»явилась   в  судове засідання, з»ясувати  наявність   такого припинення   чи  не завдасть   істотної шкоди   інтересам  співвласника  та  членам    його сім»ї,  адже завдання  шкоди-  протиправне  діяння , що  є підставою  для    виникнення   недоговірних  зобов»язань, і  в  будь-яких  інших   випадках  на свій розсуд,  наприклад, коли   позбавлення  його   частки  у   праві  спільної   часткової власності   призведе  до  істотних  матеріальних   втрат  через  постійне  подорожчання  майна, що  є об»єктом  права  спільної  часткової власності.

Таким  чином, суд вважає,  що  оскільки  усім   власникам забезпечуються  рівні умови  здійснення  своїх   прав,  у  тому  числі  щодо захисту  права  спільної  часткової  власності, а  відповідач   позбавлена   була  такої   можливості  захищати  свої права,  в  свою  чергу  позивачі   не  надали   відповідних доказів   щодо  можливості   припинення   права  відповідачки   на частку   у  спільному  майні,  відсутня  її  згода , а відтак   їх  позов  задоволенню не підлягає.

Судові витрати  вважати  по фактично понесеним  стороною  позивачів.

    На підставі вищевикладеного  та  керуючись  ст.ст. 3, 10,11, 60, 88,   209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд, -

                                                                    ВИРІШИВ:

    У задоволенні  позовних вимог   Мир“ян  ОСОБА_2 ,   Мир“ян   ОСОБА_3   про   припинення   права  власності ОСОБА_4   на 1/3   частку   житлового  будинку   з відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49;  стягнення  грошової компенсації   за  1/3  частку   вказаного житлового будинку в  розмірі -5967  грн.  та  визнання права   власності   за  Мир“ян  О.В. і Мир“ян  А.Ю.( за кожним)   на   ?   частку   житлового будинку з відповідною  частиною господарсько-   побутових будівель  та  споруд, що знаходиться в  м. Кіровограді,  вул.  Димитрова, 49   -    відмовити.

    Рішення може бути оскаржене  в  апеляційному  порядку  до апеляційного суду Кіровоградської області через  суд  першої  інстанції   шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з дня   проголошення рішення  заяви  про   апеляційне  оскарження   і  поданням   після цього протягом  20  днів апеляційної  скарги , з  подачею  її копії  до  апеляційної   інстанції   або  в порядку  ч.4 ст.295 ЦПК  України.

    Суддя                    (підпис)

    Згідно з оригіналом:

    Суддя Кіровського райсуду

 м. Кіровограда                                                  О.В.Бершадська