2-11/10

                                               РІШЕННЯ

                        іменем  України

    18 лютого 2010 року             Піщанський районний суд Вінницької області в складі:        

головуючого судді         Фартух О.І.

            при секретарі               Цимбалістій О.А.  

            з участю:

            позивача                 ОСОБА_1  

    представника позивача             ОСОБА_2

    представника відповідача             ОСОБА_3

    представників співвідповідачів         ОСОБА_4,

                                    ОСОБА_5

                                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та співвідповідачив ОСОБА_7, ОСОБА_8, третьої особи без самостійних вимог державного нотаріуса ОСОБА_9 про поновлення строку для звернення до суду; визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 листопада 2005 року; визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 31 грудня 2004 року та визнання права власності на нього,  -

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка ОСОБА_1 звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_6 просила про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Терешкової 15 в с. Студена Піщанського району Вінницької області,  недійсним; про встановлення факту, що між ними укладено договір дарування даного будинку.

В судовому засіданні вона та її представник ОСОБА_2 змінили позовні вимоги і просили про поновлення строку позовної давності для звернення до суду; визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Терешкової, 15 в с. Студена Піщанського району Вінницької області, укладеного 10 листопада 2005 року між нею, як особою, що діяла від імені ОСОБА_10, з ОСОБА_6, як укладеного під впливом помилки; визнання дійсним договору купівлі-продажу даного житлового будинку укладеного між нею та ОСОБА_10 31 грудня 2004 року; визнання права власності на спірний житловий будинок.

В обгрунтування позовних вимог указала, що відповідач ОСОБА_6 є її рідним сином, який в 2004 році виїздив на заробітки за межі України. Оскільки він не мав власного житла, вона вирішила придбати для нього будинок, який продавала ОСОБА_10. Не маючи власних коштів для придбання житла, вона запозичила 5000 доларів США у своєї сестри

2.

ОСОБА_11. 31.12.2004 року, в приміщенні Студенянської сільради Піщанського району Вінницької області, вона за 4000 доларів США придбала житловий будинок, уклавши угоду купівлі-продажу із ОСОБА_10. Остання передала їй наявні на будинок документи та доручення із правом продажу даного будинку, посвідчене сільрадою, замість отриманих коштів, підтвердивши виконання умов договору купівлі-продажу.

По приїзду сина, у Піщанського державного нотаріуса, вона уклала із ним договір купівлі-продажу від 10.11.2005 року вважаючи, що передала будинок у його особисту власність.

Коли у 2009 році, співмешканка сина ОСОБА_8 розпочала судовий процес про розподіл майна, до складу якого був включений придбаний нею житловий будинок, за який вона особисто розраховується до сьогоднішнього дня, вона зрозуміла що порушене її право власності.

Наполягає на задоволенні своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги визнав і пояснив, що до придбання спірного будинку він не має жодного відношення. Він працював за кордоном де познайомився із ОСОБА_8. По приїзду, взнав від матері, що вона придбала для нього житловий будинок, в якому він став проживати із ОСОБА_8. Він не мав грошей на його придбання і не мав такого наміру, а зароблені кошти витратив на придбання автомашини та інші потреби.

В листопаді 2005 року, мати оформляла даний будинок, однак подробиці цього його не цікавили і він на прохання нотаріуса його лише підписав.

Вважав, що будинок належить йому особисто, однак коли на нього заявила свої права співмешканка, зрозумів що порушено права матері.

Представник співвідповідача ОСОБА_10 – ОСОБА_3, позовні вимоги визнав і просив також про задоволення позову. Його доверітельниця в судове засідання не з»явилась із-за віддаленості місця проживання та похилого віку, однак стверджує, що житловий будинок продала саме позивачці.

Представники співвідповідача ОСОБА_8 -  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заперечуючи проти позовних вимог стверджували, що ОСОБА_1 не є належним позивачем і не має права звернення до суду; ОСОБА_8 є співвласником спірного будинку, оскільки приймала участь у розрахунках за придбання будинку, заробляючи разом із відповідачем за кордоном.

Зважаючи на наявність в справі представників, нез»явившихся в судове засідання співвідповідачив ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, третьої особи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті у їх відсутності, на їх же прохання.

Між сторонами виник спір про захист права власності, який є підсудним суду загальної юрисдикції за місцем знаходження спірного майна,  відповідно до ст. 114 ЦПК України.

Позивачка навела достатніх доводів порушення своїх майнових, оспорюваних прав та інтересів, а тому згідно ст. 3 ЦПК України має право на звернення до суду за їх захистом.    

      Перевіривши доводи позивачки, заслухавши відповідача та його представника, представників співвідповідачив суд вважає позовні вимоги грунтовними та підлягаючими до задоволення з наступних підстав.

    Твердження позивачки про укладання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку саме між нею та ОСОБА_10

                        3.

підтверджуються, крім її пояснень, завіреною Студенянською сільрадою власноручною розпискою ОСОБА_10 зі змісту якої слід, що вона продала будинок ОСОБА_1 і в приміщенні сільради отримала від неї в

грудні 2004 року по угоді гроші.

    Пояснення позивачки ОСОБА_1 та співвідповідачки ОСОБА_10 про укладання угоди купівлі-продажу житлового будинку 31 грудня 2004 року, на думку суду, знайшли свої підтвердження в поясненнях свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_12 позичила позивачці 5000 доларів США на придбання будинку для сина і отримала розписку останьої; свідка ОСОБА_13 про те, що вона працює землевпорядником Студенянської сільради і в кінці 2004 року до неї в кабінет попросились ОСОБА_1 та ОСОБА_10 щоб порахувати гроші. Вона не з»ясовувала подробиць їх дій.

    Крім того, позивачка стверджувала, що уклала угоду купівлі-продажу будинку та передала співвідповідачці гроші в той самий день коли отримала в сільраді доручення, видане їй відповідачкою, представивши суду його оригінал для огляду та ксерокопію, які датовані 31.12.2004 року та зареєстровані в реєстрі за № 229, секретарем виконкому Студенянської сільської ради.

Нотаріально посвідчити угоду купівлі-продажу, як то передбачено ст.. 657 ЦК  України,  вони не встигли, оскільки продавець вибув за межі області і прибути для нотаріального посвідчення угоди не має змоги за станом здоров»я.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що коли сторони домовились про усі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами і

відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється  від його нотаріального посвідчення, такий договір може бути визнаний дійсним. У цьому  разі наступне його нотаріальне посвідчення  не вимагається.

Аналізуючи представлені позивачем докази суд вважає, що сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку № 15 по вул. Терешкової в с. Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 31.12.2004 року та вчинили дії за яких він підлягає визнанню дійсним, оскільки вони довели, що вчинення його було наміром обох сторін. Продавець передав майно покупцю, останній його прийнявши, у розрахунок за здійснену угоду купівлі-продажу, передав продавцю кошти в сумі 4000 доларів США.

Таким чином, 31.12.2004 року сторони, в справі, вчинили усну угоду купівлі-продажу житлового будинку яка є дійсною. Мета здійсненої угоди була наміром сторін, при цьому  вона не зашкодила будь яких інтересів, не порушила їх права що цілком відповідає вимогам ст. 218 ЦК України про те, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо пісьмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Підлягають до задоволення вимоги позивачки в частині визнання права власності на придбаний житловий будинок за угодою купівлі-продажу, оскільки відповідно до вимог ст.. 328  ЦК  України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

                    4.

або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

    Не встановивши обставин які б свідчили про відсутність можливості у позивачки набути право власності на придбане в законному порядку житло, суд визнає за нею таке право.

    Будучи малограмотною та недостатньо обізнаною зі своїми правами особою ОСОБА_1 не мала можливості дати юридично правильну оцінку нотаріальній дії, вчиненій секретарем сільради при посвідченні

доручення від 31.12.2004 року та посвідченні угоди купівлі-продажу

житлового будинку № 15 по вул. Терешкової в с. Студена Піщанського району Вінницької області Піщанським держнотаріусом між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 10 листопада 2005 року, які прямо суперечили її

прагненням та намірам, правам та інтересам.

    Відповідно до ст. 203 ЦК України однією з вимог, додержання якої  є необхідним для чинності правочину, визнається вільне волевиявлення учасника правочину і відповідність його, внутрішній волі.

    Суперечності між наміром та волевиявленням позивачки і умовами нотаріально посвідченої 10.11.2005 року угоди, відпровідно до вимог ст. 215 ЦК України, тягнуть за собою недійсність правочину, якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин визнається судом недійсним (оспорюваний правочин).  

    Свідок ОСОБА_14 – колишній державний нотаріус пояснила, що посвідчила угоду купівлі-продажу будинку між позивачкою та відповідачем у відповідності із правами наданими ОСОБА_1 дорученням.

    Встановивши, що позивачка взнала про порушення своїх прав та інтересів лише при виникненні спору про поділ майна – в 2009 році, суд поновлює строк позовної давності, як пропущений з поважної причини, оскільки порушене право підлягає захисту.

    На підставі наведеного, керуючись ст. 203, 215, 218, 220, 328 ЦК, ст. 213-215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

Вимоги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по вул. Терешкової, 15 в с. Студена Піщанського району Вінницької області, укладений 10 листопада 2005 року між  ОСОБА_1, що діяла від імені ОСОБА_10, з ОСОБА_6, як укладений під впливом помилки.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований   в с. Студена Піщанського району Вінницької області по вул. Терешкової 15 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 31 грудня 2004 року.

Визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок розташований по вул. Терешкової 15 в с. Студена Піщанського району Вінницької області.

Рішення може бути оскаржено апеляційному суду Вінницької області, через Піщанський районний суд,  шляхом подачи заяви про оскарження в 10 денний термін від дня проголошення рішення і апеляції в 20 денний термін від дня подачи заяви.        

СУДДЯ: