Справа №1-4 2007 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2007 року м.Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючої судді Задорожної Л.І., з участю прокурора Бондаренка А.А., захисників підсудного адвокатів ОСОБА_7., ОСОБА_8 представника потерпілих адвоката ОСОБА_9., при секретарі Пашегубі Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, українця, громадянина України, уродженця та мешканця м.Гайворон Кіровоградської області АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, позапартійного, одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2», на утриманні 1 н/л дитина, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України;
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1. допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого сталася смерть потерпілих ОСОБА_2, 1938 р.н., та ОСОБА_3, 1941 р.н.
Злочин скоєно за таких обставин:
22.09.2005р. близько 22 год. ОСОБА_1. на підставі доручення, посвідченого 22.06.2005р. приватним нотаріусом Гайворонського районного нотаріального округу Кіровоградської обл. ОСОБА_4., керував автомобілем ЗАЗ-110206 державний номерний знак НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5., жительці м.АДРЕСА_2. В якості пасажира в автомобілі їхала дружина підсудного ОСОБА_6. Керуючи вказаним автомобілем по вул.Куйбишева в м.Гайворон, ОСОБА_1. порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди. В порушення вказаних вимог ПДР України ОСОБА_1., діючи із необережності та, відповідно до висновку НОМЕР_2. судової автотехнічної експертизи, -маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які йшли по правій стороні його смуги руху в попутному йому напрямку один за одним, тягнучи за собою двоколісний візок, на якому розміщувався мішок з гашеним вапном та мішок з особистими речами потерпілих. При цьому ОСОБА_1. мір для зменшення швидкості керованого ним автомобіля чи безпечного об'їзду перешкоди не прийняв та скоїв наїзд на вказаних пішоходів. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_3. ОСОБА_2. в результаті вказаного ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 7 шийного хребця, розриву атланто-акципітального зчленування, закритого перелому шийки правої плечової кістки, вдареної рани зовнішнього кута правого ока, численних подряпин обличчя, від яких помер в Гайворонському РТМО. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_4. ОСОБА_3. в результаті вказаного ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої скроневої кістки з ударом головного мозку, закритого переламу кісток нижньої третини лівого передпліччя, вдареної рани правої тім'яно-скроневої області від яких померла в Гайворонському РТМО.
Таким чином своїми необережними, протиправними діями ОСОБА_1. допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину в інкимінуємому злочині визнав частково і пояснив, що його водійський стаж перевищує 8 років. З червня 2005 р. на підставі доручення, даного йому ОСОБА_5., користувався автомобілем ЗАЗ-110206 державний номерний знак
НОМЕР_1. Названим автомобілем він 22.09.2005р. біля 22 год. керував по вул.Куйбишева в м.Гайвороні, рухаючись від автовокзалу в напрямку вул.Пісочної. В якості пасажира на передньому пасажирському сидінні перевозив дружину ОСОБА_6. На вулиці було темно, без опадів, рухався автомобілем при увімкнутому ближньому світлі фар із швидкістю близько 50-55 км./год. Проїзну частину дороги бачив приблизно на 28м попереду автомобіля. Автомобіль рухався на 4 передачі. Інших, крім ОСОБА_6., пасажирів чи вантажу не було. Проїжджаючи повз будівлі колишнього хлібозаводу бачив, що по лівій стороні по краю дороги йшли 2 чи 3 пішоходи, яких він обігнав, потім розминувся із зустрічним автомобілем. Далі, коли проїхав ще близько 150-200 м, раптово побачив перед своїм автомобілем двох пішоходів, одягнутих в одяг темного кольору. Вони йшли в попутному напрямку, близько один за одним. Побачивши їх за 2-3 м перед автомобілем, не встиг зупинити свій автомобіль чи об'їхати їх. Стався удар, різке гальмування після цього він не застосував, а плавне, як пояснив: для того, щоб травмовані пішоходи, впавши при різкій зупинці автомобіля, не погіршили травми. Під час удару хтось з потерпілих розбив собою лобове скло автомобіля. Після удару з під свого автомобіля чув звук тертя до асфальту. Ще до повної зупинки автомобіля збиті пішоходи впали з капоту на дорогу на праву сторону. Як дізнався пізніше, потерпілими було подружжя Проданів. Після повної зупинки автомобіля він вийшов і побачив, у потерпілих ознаки життя, вони були живі. В цей час до нього підійшов ОСОБА_10., з яким вони викликали працівників міліції та швидкої медичної допомоги. ОСОБА_1., заглянувши під автомобіль і побачивши, що під автомобілем щось є, подумав, що то ще одна людина. Тоді він руками проштовхнув автомобіль від місця зупинки вперед вправо; під машиною знаходився мішок з вапном та ручний двохколісний возик. Вже після ДТП повз них проходили люди та проїздили автомобілі, а безпосередньо після аварії бачив на місці ДТП ОСОБА_11. ОСОБА_1., визнаючи факт наїзду ним на вказаних пішоходів, вину свою визнає частково, вважаючи, що він не мав можливості вжити заходів до гальмування чи об'їзду пішоходів через те, що вони, в порушення ПДР України йшли не в зустічном, а в попутному напрямку руху транспорту та були одягнуті в темний одяг і нічим себе не виділили. Також стверджує, що на час ВООП від 16.05.2006р. погодні умови не відповідали умовам на момент ДТП, оскільки на той час світловий день був коротший. Підсудний заявив, що жалкує, з приводу того, що трапилось і розкаюється у скоєному.
Потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_13та ОСОБА_14показали, що про ДТП з участю їхніх батьків їм стало відомо наступного дня, 23.19.2005 р. Коли вони приїхали в лікарню, то довідались що батько вже помер, а мати у важкому стані перебувала в реанімації, через добу вона також померла. Хоронили батьків, робили поминальні обіди до 9-тої та 40-ї днини разом за спільні кошти, від підсудного матеріальної допомоги для цього не отримували і він їм в подальшому нічого не відшкодував. Просять суд стягнути на їхню користь на відшкодування матеріальної шкоди 25 тис.грн. на трьох та на відшкодування моральної шкоди по 15 тис.грн. кожному потерпілому. Вважають, що відносно підсудного необхідно обрати міру покарання пов'язану з позбавленням волі на строк ближчий до максимального.
Підсудний заявлені потерпілими до нього позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав частково: на суму 6 тис.грн. на трьох потерпілих матеріальної шкоди та на суму по 15 тис.грн. моральної шкоди кожному з потерпших.
З показів свідка ОСОБА_11. вбачається, що він 22.09.05 р. близько 22 год. приїхав поїздом з м.Вінниці. Від перону вокзалу вийшов на вул.Куйбишева і рухався в тому ж напрямку, що й потерпілі, позаду них. Силуети цих людей вирізняв з відстані приблизно 50м вперед, коли сам був на рівні пішохідного переходу. Він йшов швидше тих людей, тому коли сталося ДТП він був до них за 10-15м.
З протоколу огляду місця події (а.с.3 зв.) з робочого місця водія із ввімкненим ближнім світлом фар зона видимості елементів проїзжої частини дороги становить 31,5м, видимість пішохода - 28,5м. Видимих слідів шин на поверхні дорожнього покриття немає, сліди гальмування відсутні.
З протоколу ВООП від 24.10.2005р. (а.с.47) зона видимості елементів проїзжої частини дороги з ввімкненим ближнім світлом фар зона видимості елементів проїжджої частини дороги становить 35,4м.
З протоколу ВООП від 16.05.2006р. (а.с.135), яке здійснене в 6 різноманітних варіантах розташування статистів, з робочого місця водія із ввімкненим ближнім світлом фар зона видимості елементів проїжджої частини дороги становить 40м, видимість пішохода - в кожному із варіантів становить 65м, 64,5м, 56,5м, 74м, 65,8м , 75,1м. При чому два останніх варіанти розташування статистів здійснені за клопотанням підсудного одягти на статистів у темний одяг.
З схеми до протоколу огляду місця події (а.с.5) вбачається, що наїзд на пішоходів стався для автомобіля на відстані 1,6м від правого краю проїзної частини дороги при її загальній ширині 9,4м. Слід волочіння двоколісного візка становить 48 м.
Протоколом огляду технічного стану автомобіля ЗАЗ-110206 д.н.з.НОМЕР_1 зафіксовано пошкодження правого переднього ліхтаря, відсутність переднього вітрового скла, на капоті нашарування речовини, схожої на кров, на бампері та передній частині капоту справа нашарування речовини, схожої на гашене вапно (а.с.6).
З висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_3. вбачається, що внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_2. завдані тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 7 шийного хребця, розриву атланто-окципітального зчленування, закритого перелому шийки правої плечової кістки, вдареної рани зовнішнього кута правого ока, численних подряпин обличчя. Смерть потерпілого сталася від перелому 7 шийного хребця, розриву атланто-окципітального зчленування (а.с.22-25).
З висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_4. вбачається, що внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_3. завдані тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої скроневої кістки з забоєм головного мозку, закритого переламу кісток нижньої третини лівого передпліччя, вдареної рани правої тім'яно-скроневої області. Смерть потерпілої сталася від забою головного мозку внаслідок відкритої ЧМТ з переломом кісток зводу та основи черепа (а.с.27-30).
З висновку НОМЕР_2. судової автотехнічної експертизи вбачається, що підсудним ОСОБА_6. порушені вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого стався наїзд автомобіля ЗАЗ на пішоходів. Водій автомобіля ЗАЗ мав технічну можливості уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування (а.с. 166).
Висновок НОМЕР_5. судової автотехнічної експертизи суд до уваги не приймає, оскільки він зроблений без урахування характеру пошкоджень візка, оглянутого в судовому засіданні, а також за вихідними даними, отриманими при ВООП від 24.10.2005р., зробленому без участі потерпілих по справі, від яких було відповідне клопотання слідчому.
З показів допитаного експерта ОСОБА_15. видно, що методика проведення експертизи у нього та експерта ОСОБА_16. одинакова. Якби вихідні дані, надані йому для експертизи слідчим ОСОБА_17. були такі як і вихідні дані, надані слідчим ОСОБА_18., - то його висновок був би такий самий, як і висновок ОСОБА_16.
З протоколів ВООП від 24.10.2005р. та 16.05.2006 р. вбачається, що клопотання від підсудного ОСОБА_1. чи його адвоката з приводу невідповідності природних умов, до умов на момент ДТП не надходили.
Суд розцінює доводи підсудного ОСОБА_1. у частині невідповідності природних умов під час проведення відтворень, тим які були на час ДТП, як спосіб захисту з метою уникнення повної відповідальності за вчинене.
Згідно п.4.2 ПДР України пішоходи, які переносять громіздкі предмети або ведуть візок, якщо їх рух тротуаром або узбіччям створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.
Згідно п.12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Даючи оцінку доказам по справі, суд вважає доказаною вину підсудного ОСОБА_1. в порушенні вимог п.12.3 Правил дорожнього руху внаслідок чого сталася ДТП та спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3., внаслідок чого вони померли.
В зв'язку зі смертю потерпілих внаслідок спричинення при ДТП тяжких тілесних ушкоджень, дії підсудного кваліфікуються за ч.3 ст.286 КК України.
Суд вважає, що заявлений потерпілими ОСОБА_14., ОСОБА_13., ОСОБА_12. позов про стягнення 25.тис.грн. на трьох на відшкодування матеріальної шкоди доведений наявними в матеріалах кримінальної справи документами; заявлені потерпілими ОСОБА_14., ОСОБА_13., ОСОБА_12. позови про стягнення по 15тис.грн. кожному на відшкодування моральної шкоди доведені. Моральна шкода стверджується тяжкими наслідками злочину - втратою батька та мами, внаслідок чого кожен із них отримав моральну травму.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Злочин, інкримінуємий підсудному, є особливо тяжким злочином.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудного по справі не вбачається.
Підсудний раніше не судимий; злочин скоїв з необережності; при скоєнні злочину в стані алкогольного сп'яніння не перебував; має на утриманні 1 неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується нейтрально, за місцем роботи - позитивно.
Здійснювані дружиною підсудного перекази готівки Аваль-екпрес по 1500 грн. кожному, суд як намагання часткового відшкодування матеріальної шкоди не розцінює. Оскільки направлення телеграфних повідомлень з контрольним номером грошового переказу потерпілим був здійснений через 1 міс. 11 дн. після грошового переказу готівки, тобто після повернення коштів як не запитаних протягом 1 місяця. По причині чого ОСОБА_13., отримавши 18.10.2006 p. телеграму з номером грошового переказу на його імя, отримати кошти не зміг в силу їх відсутності на той час.
Також судом враховується і розцінюється як перешкоджання суду у встановленні істини по справі та знищення речового доказу та унеможливлення відшкодування спричинених збитків за рахунок майна дії підсудного ОСОБА_1. при продажу ним автомобіля ЗАЗ-110206, що являвся основним речовим доказом по справі і який був переданий йому на відповідальне зберігання. (а.с. 127)
Суд, керуючись ст.286 ч.3 КК України, ст.ст.23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.323,324,343,349 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 за ч.3 ст.286 КК України й призначити покарання у вигляді 8(восьми) років 6(шести) місяців позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на 2(два) роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу змінити на утримання під
вартою, взявши під варту із залу суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_1225.тис.грн. на відшкодування матеріальної шкоди та
на користь ОСОБА_14 15 тис.грн., на користь ОСОБА_13 15 тис.грн., на
користь ОСОБА_12 15.тис.грн. на відшкодування моральної шкоди.
Речові докази по справі, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_12., після вступу вироку в законну силу залишити йому як власнику.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Кіровоградської області через Гайворонський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.