Справа № 2-19/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 лютого 2010 року                   Ковельський міськрайонний суд

                  Волинської області

в складі : головуючого – судді Наваляного А.Д.

                при секретарі Федорук Г.Б.

                з участю позивача – ОСОБА_1

                представника позивача – ОСОБА_2

                відповідача – ОСОБА_3

                представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковель цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 29.04.1997 року вступила в шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають четверо дітей. За час перебування в шлюбі, за спільні кошти, на підставі договору купівлі-продажу подружжям був придбаний житловий будинок по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель. Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15.10.2009 року шлюб між сторонами розірвано. Оскільки спірний будинок набутий подружжям за час перебування в шлюбі, а тому відповідно до ст. 22 КпШС України він є об’єктом права спільної сумісної власності. В подальшому позивач змінила позовні вимоги та прохала визнати за нею право власності на ? частину будинку з господарськими спорудами по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель а також ? частину земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок.

ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний будинок придбаний ним за кошти його матері та не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки в період купівлі будинку сторони не проживали разом та фактично шлюбні відносини між ними були припинені. Вказав, що є власником земельної ділянки площею 643 кв.м. по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. Дана земельні ділянка передана позивачу безоплатно на підставі рішення Ковельської міської ради від 11.11.2005 року та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, а тому є його особистою власністю. Прохає визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель та земельну ділянку площею 643 кв.м. за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 21.09.2009 року первісний та зустрічний позов об’єднані в одне провадження.

 В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник первісний позов підтримали повністю, з підстав, викладених у заяві, прохають його задовольнити, зустрічний позов визнали частково, вказали, що оскільки житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відповідач має право на ? частину вказаного будинку та ? частину земельної ділянки для його обслуговування.

Відповідач за первісним позовом а позивач за зустрічним та його представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали повністю, первісний позов не визнали, рахують його безпідставним та прохають в його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, матеріали цивільної справи № 2-652/09 та інвентаризаційну справу на домоволодіння по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель, приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити повністю, в зустрічному позові слід відмовити.

З матеріалів цивільної справи № 2-652/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу слідує, що шлюб між сторонами зареєстровано 29.04.1997 року, про що міським відділом реєстрації актів громадянського стану в книзі реєстрацій актів про одруження від 29.04.1997 року зроблено запис за № 112. Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15.10.10.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

З копії договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 22.04.2002 року державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 2-314 слідує, що ОСОБА_3 купив житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель (а.с.8).

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 090282 слідує, що ОСОБА_3 на праві приватної власності, на підставі рішення Ковельської міської ради від 11.11.2005 року № 35/7 належить земельна ділянка площею 0,0643 га. по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с.34).

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У відповідності до ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Оскільки будинок № 46 по вул. О.Гончара в м. Ковель придбаний подружжям за час шлюбу, а тому він є їх спільною сумісною власністю.

Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_3 та його представника про те, що спірний будинок був придбаний за кошти матері ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні не надано жодних належних доказів на підтвердження таких пояснень.

Крім того, договір купівлі-продажу будинку з цих підстав сторонами та третіми особами не оспорювався.

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України та ст.368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до вимог ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-388 від 30.12.2009 року слідує, що розподіл в натурі будинковолодіння по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель в частинах ? до ? частин з метою обладнання окремих ізольованих квартир є неможливим. У зв’язку з тим, що поділ в натурі житлового будинку неможливий, розподіл земельної ділянки не проводився (а.с.70-81).

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін, розподіл в натурі будинку є неможливий, а тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на ? ідеальної долі житлового будинку по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель.

Відповідно до ч.1 ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

    Пунктом "а" ч.2 ст. 89 цього ж Кодексу передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя.

За правилами п. "г" ч.1 ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

    Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Судом встановлено, що 22.04.2002 року ОСОБА_3 придбав житловий будинок по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковелі. Рішенням Ковельської міської ради від 11.11.2005 року № 35/7 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0643 га. по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель для будівництва та обслуговування житлового будинку. На підставі вказаного рішення виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 090282.

Оскільки земельна ділянка розміром 0,0643 га. по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель передана у власність ОСОБА_3 після придбання будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя, та відповідно, у власність ОСОБА_1 виділено ? частину будинковолодіння, а тому спірна земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку теж є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.07.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Оскільки ОСОБА_1 виділено у власність ? частину будинковолодіння по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковель, а тому у її власність слід виділити ? частину земельної ділянки за вказаною адресою для будівництва та обслуговування спірного будинку.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 слід стягнути 8,50 грн. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На думку суду не підлягають до стягнення з ОСОБА_3 витрати, пов’язані з проведенням експертизи, оскільки у ході судового розгляду позивачка змінила позовні вимоги, відмовившись від позовних вимог в частині реального поділу майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України, ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 87, 89, 120 ЗК України, ст. 368 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину ідеальної долі житлового будинку по вул. О.Гончара, 46 в м. Ковелі та на ? частину земельної ділянки площею 643 кв.м. наданих для будівництва та обслуговування будинку по вул. О. Гончара, 46 в м. Ковелі.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору та 250 грн. витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, а всього 258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 50 коп. судових витрат.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Повний текст рішення складено 22 лютого 2010 року

Головуючий:                                            А.Д. Наваляний