ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 47/671-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Кравчука Г.А. |
суддів : | Мачульського Г.М., Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача | Степаненка І.В. дов. №01/06-Д-01-2006 від 01.06.06 р. |
від відповідача | не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. |
у справі | №47/671-05 господарського суду Харківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Харківське автотранспортне підприємство 16330” |
до | Управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради |
про | стягнення 669 031 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Харківське автотранспортне підприємство 16330” (надалі ВАТ “Харківське АТП 16330”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради (надалі Управління), як головного розпорядника коштів з проведення розрахунків з населенням по наданню пільг громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про стягнення 669 031 грн. заборгованості з відшкодування витрат позивача на пільгове перевезення громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В подальшому товариство зменшило позовні вимоги
Доповідач: Шаргало: В.І.
та просило стягнути з відповідача 641 400 грн. у зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2006 року (суддя Светлічний Ю.В.) позовні вимоги задоволені, з Управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради на користь ВАТ “Харківське автотранспортне підприємство 16330” стягнуто за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету України по коду функціональної класифікації видатків 090209 “Інші пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині пільгового проїзду автотранспортом 641 400 грн. за надання послуг пільговому контингенту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, по мірі надходження коштів з Державного бюджету України, а також стягнуті відповідні судові витрати. В частині стягнення коштів у сумі 27 631 грн. провадження у справі припинене на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
За апеляційною скаргою Управління судове рішення переглянуте в апеляційною порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 року (судді: Фоміна В.О., Білоконь Н.Д., Бондаренко В.П.) змінене шляхом виключення з п. 4 резолютивної частини фрази “по мірі надходження коштів з Державного бюджету України”. Решта рішення залишена без зміни.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а позов залишити без розгляду. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судами норм матеріального права та неврахування того, що вказана заборгованість утворилася за 1998- 2000 роки, а планами асигнувань на 2004 та 2005 роки не передбачені видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, крім того, у січні 2004 року внесені зміни у функціональну класифікацію видатків, згідно з якими було впроваджено код КФК170102 –“пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом”, однак, жодними нормативними актами не передбачено перенесення заборгованості, яка утворилася за попередні періоди, на КФК170102. Разом з тим, скаржник не оспорює наявності кредиторської заборгованості перед позивачем.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” надані послуги з безоплатного проїзду в автотранспорті громадянам названої категорії. Проте, витрати з надання вказаних послуг Управлянням позивачеві у повному обсязі не відшкодовані, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за 2003 рік у розмірі 818672 грн., що підтверджується відповідними актами взаємних розрахунків. 29 грудня 2005 року вказана заборгованість частково погашена Управлінням в розмірі 27631 грн., а з січня 2004 року фінансування послуг з пільгового перевезення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до підпункту “б” пункту 4 статті 89 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян належать до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Приписами статті 102 названого Кодексу встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (в тому числі згадані компенсаційні виплати), фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 року №256 затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно з яким головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення названої категорії громадян, є ... керівники управлінь..., до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
З приписів вказаної норми вбачається, що саме на відповідача покладено обов’язок по відшкодуванню спірних коштів відповідно до положень пункту 8 зазначеного Порядку.
Разом з тим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2004 року №238/04 “Про міський бюджет міста Харкова на 2005 рік” передбачені видатки міського бюджету на зазначені компенсаційні виплати у розмірі 1 090 500 грн. Судом апеляційної інстанції також досліджено обставини щодо внесення змін у функціональну класифікацію видатків бюджету, на які посилається Управління у касаційній скарзі, та зроблений правильний висновок про те, що вказана обставина не тягне за собою змін у наведеному законодавстві стосовно обов’язку відповідача відшкодувати господарюючому суб’єкту витрати з пільгового перевезення громадян, понесені ним у зв’язку з наданням таких послуг.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2006р. у справі №47/671-05 залишити без зміни.
Головуючий суддя | Г.А. Кравчук |
Суддя | Г.М. Мачульський |
Суддя | В.І. Шаргало |