Справа № 1-39/10

В И Р О К

і м е н е м   У к р а ї н и

22 лютого 2010 року                                            м Ківерці

Ківерцівський районний суд  Волинської області у складі

головуючого –             судді     Корецької В.В.,

при секретарі –             Процик Л.В.,

з участю прокурора –         Романовського О.М.,

захисника -                                        ОСОБА_1,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився у с. Метельне Ківерцівського району Волинської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого,  раніше неодноразово судимого, останній раз 03.09.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.1, 309 ч. 1, 70 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України,  (і судимість якого не знята і не погашена),

    у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185,  ч.1 ст. 121  КК України,

в с т а н о в и в:

    Підсудний ОСОБА_2 маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, повторно скоїв корисливий злочин, за таких обставин. 5 листопада 2009 року близько 2 години, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом зриву навісного замка з вхідних дверей, проник в середину приміщення кіоску ВАТ «Хліб», який розташований по вул. Замковій в смт. Олика Ківерцівського району, звідки таємно викрав металевий ящик - касу, в якому знаходились гроші  в сумі 864 гривні, які привласнив, чим спричинив ВАТ «Хліб» матеріальну шкоду на загальну суму 864 грн.

    Крім того, 15 жовтня 2009 року ОСОБА_2 близько 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на території подвір’я будинку №3 по вулиці Робітничій в смт. Олика Ківерцівського району, умисно наніс удар ножем в область грудної клітки ОСОБА_3, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани передньої стінки грудної клітки в другому міжреберї по навкологруднній лінії справа, а також гемопневматораксу справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №241 від 10.12.2009 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх спричинення.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому діяннях визнав частково.

І. По епізоду таємного викрадення чужого майна підсудний визнав свою вину повністю та суду показав, що близько 1 години  30 хвилин 5 листопада 2009 року проходивши по одній з вулиць смт. Олики, помітив кіоск, в якому продають хліб. Повернувшись додому взяв в своєму гаражі металевий лом та зірвав з дверей даного кіоску, навісний замок. Після чого, присвічуючи собі сірниками, побачив касовий апарат. Натягнувши на долоні рук рукави своєї кофти, щоб не залитишити відбитків пальців рук, підняв касовий апарат та взяв ящик, який стояв під ним. Оскільки даний ящик був зачинений то він взяв його із собою, щоб десь зламати замок.  Після чого, повісивши замок на місце пішов з викраденим ящиком  від кіоску вниз по ґрунтовій дорозі. На містку ломом зламавши кришку ящика дістав із середини 397 гривень. Викрадені гроші витратив на власні потреби. Про скоєну крадіжку в цей же день він повідомив працівників міліції.

Крім особистого визнання підсудним своєї винності у скоєному злочині вина ОСОБА_2 у пред'явленому звинуваченні за ст.185 ч.3 КК України повністю доведена в судовому засіданні і стверджується такими доказами:

-я вкою з повинною (а.с. 10), де підсудний виклав обставини скоєння крадіжки з кіоску та назвав суму грошей, які були викрадені ним.  

-протоколом огляду місця події від 5 листопада 2009 року, який проводився в кіоску ВАТ «Хліб», що розташований на вулиці Замковій в смт. Олика.

-протоколами  огляду речових доказів (а.с.63-76), відповідно до яких  був оглянутий навісний замок та металевий ящик з копійками, викрадений з кіоску ВАТ «Хліб».

-протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 (а.с.32-35 ) де стверджена об'єктивність показань підсудного про місце та спосіб вчинення крадіжки з кіоску ВАТ «Хліб».

-протоколом допиту свідка ОСОБА_4, яка показала, що прийшовши на роботу побачила, що навісний замок відчинений та із столу в кіоску зник металевий ящик, у якому було 864 гривні.

-висновком трансологічної експертизи № 117 від 11.12.2009року, згідно якої навісний замок, вилучений під час огляду місця крадіжки грошей з приміщення кіоску ВАТ «Хліб» технічно не справний.

Цивільний позов заявлений відкритого акціонерного товариства "Хліб" про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок злочину в розмірі 864 гривні визнає повністю.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, поєднаними з проникненням у приміщення, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

ІІ. По епізоду умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, підсудний в судовому засіданні вину визнав частково, та показав, що дійсно 15 жовтня 2009 року він був в барі «У Федора», який розташований поблизу «Кінзаводу» у смт. Олика. Біля даного бару він зустрів знайомого ОСОБА_5, коли вони розмовляли до них підійшли знайомі їм дівчата ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після чого, ОСОБА_5 їм запропонував піти до нього на каву. В дома у останнього вони сиділи на кухні пили каву та спілкувались. Через деякий час в двері постукали, оскільки він сидів на кухні мазав хліб маслом то пішов відчиняти двері тримаючи в руці ніж. Відчинивши двері він побачив на порозі хлопців ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Між ними виник конфлікт, а саме шарпанина. Відштовхуючи ОСОБА_3 він ненавмисно йому наніс удар ножем. І наміру умисно нанесення  потерпілому тілесних ушкоджень не мав. Крім того, пояснив, що в даний вечір ніякого спиртного не вживав.

    Незважаючи на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_2, його винність у вчиненні даного злочину підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий  ОСОБА_3 в стадії досудового слідства (а.с.94-96) та в суді пояснив, що 15 жовтня 2009 року він разом зі своєю сестрою ОСОБА_8, другом ОСОБА_7 та останнього сестрою ОСОБА_7 прийшов біля 20 години в бар «У Федора», який розташований поблизу «Кінзаводу» у смт. Олика. Через деякий час до їхнього столика підійшов ОСОБА_2, який спав за сусіднім столиком, привітатися. Після чого, підійшовши візуально знайомий місцевий житель на ім’я ОСОБА_5, який запропонував дівчатам піти до нього на каву. Близько 22 години він разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 прийшли до ОСОБА_5 забрати своїх сестер. Двері їм відчинив підсудний ОСОБА_2, який був в стані алкогольного сп'яніння. Між ними виник конфлікт. Після чого, ОСОБА_2 діставши ножа, звідки він не бачив, почав розмахувати ним та наніс удар ножем в праву частину грудної клітини. Від нанесеного удару йому стало погано, дочекавшись приїзду швидкої, його забрали в Олицьку лікарню.

Пояснення потерпілого об’єктивно підтверджуються доказами по справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що дійсно 15 жовтня 2009 року він разом із сестрою ОСОБА_7 та товаришем ОСОБА_3 та його сестрою ОСОБА_8 прийшли в бар «У Федора». Дівчатам запропонував ОСОБА_5 піти до нього на каву до дому. Приблизно о 22 годині він разом з ОСОБА_3 пішли до ОСОБА_5 забрати дівчат додому. Двері відчинив підсудний ОСОБА_2, від якого було чути спиртними напоями.  Між ними виник конфлікт. Звідки взявся в руках у останнього ніж не помітив. Підсудний почав розмахувати ним та наніс удар ножем в праву частину грудної клітини ОСОБА_3, оскільки останній  стояв ближче до нього.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що 15 жовтня 2009 року коли вона разом зі ОСОБА_8 вийшли з бару підійшов до них ОСОБА_5  та запросив на каву. В дома у останнього вони сиділи на кухні та пили каву з печивом, більше ніхто нічого не їв і не пив. Пізніше хтось постукав у двері і ОСОБА_2 вийшов. Почувши що відбувається якась сварка на вулиці, вони вийшли і побачили, що перед входом у будинок стояв підсудний а навпроти нього наприсідки сидів ОСОБА_3 і з правого боку у нього текла кров.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що коли вони разом з ОСОБА_7 вийшли на вулицю із бару, до них підійшов ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 і запросили їх до ОСОБА_5 додому на каву. В дома у останнього вони сиділи на кухні та пили каву з печивом. Більше ніхто і нічого не їв і не пив. Пізніше хтось постукав у двері і ОСОБА_2 вийшов. Почувши що відбувається якась сварка на вулиці, вони вийшли і побачили, що перед входом у будинок стояв підсудний а навпроти нього наприсідки сидів ОСОБА_3 і з правого боку у нього текла кров.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 15 жовтня 2009 року проходивши повз бар "У Федора" зустрів знайомого ОСОБА_2 та дівчат ОСОБА_8, ОСОБА_7, та запропонував піти до нього на каву. В нього дома сиділи на кухні та пили каву з печивом, більше нічого не їли та не пили. Через деякий час пішов говорити по телефону на другий поверх, коли спустився нікого в приміщенні вже не було. Вийшовши на вулицю, побачив як наприсідки сидів ОСОБА_3, а біля нього стояли всі інші. Побачивши, що у останнього на руках кров, викликав швидку.

Показання свідків про обставини вчинення даного злочину ОСОБА_2 є послідовними та об’єктивно узгоджуються між собою. Судом не встановлено підстав, через які свідки могли б наговорювати на підсудного. В той же час, підсудний на досудовому слідстві вину визнавав повністю, при проведенні судового слідства змінив свої показання, ці показання не узгоджуються  як між собою, так і з показаннями інших осіб та об’єктивними доказами.

Суд не бере до уваги заперечення підсудного про те, що ОСОБА_3 наніс удар ножем в праву частину грудної клітки з необережності, оскільки вони спростовуються крім вищенаведених показів,  ще показами експерта.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 показав, що виникнуте колото-різане поранення у ОСОБА_3 могло бути тільки спричинено при нанесені цілеспрямованого удару колючо-ріжучого знаряддя (зброї), а не з необережності.

Отже показання підсудного і потерпілого, свідків є непослідовними, між ними є суттєві розбіжності, тому суд вважає їх надуманими і розцінює заперечення ОСОБА_2О про вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, як намір уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, в судовому засіданні не спростовано те, що підсудний вчинив даний злочин в стані алкогольного сп’яніння.

Разом з тим, обставини вчинення ОСОБА_2 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами: висновком судово-медичної експертизи № 241 від 10 грудня 2009 року в якому стверджуються, що у ОСОБА_3 мали місце проникаюча колото-різана рана передньої стінки грудної клітки в 2 - му міжребірї по навкологрудинній лінії справа, а також гемопневматоракс справа, які виникли від удару вістрям колючо-ріжучого знаряддя (зброї), за своїм характером належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя (а.с.108-109).

Згідно з висновком наркологічної експертизи №857 від 16 грудня 2009 року ОСОБА_2 хворий на опійну наркоманію ІІ стадії, побутове пияцтво та потребує примусового протинаркоманійного лікування терміном 12 місяців (а.с. 115).

Однак, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005року №7 примусове лікування на підставі ст.96 КК України підлягають лише особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, а наркоманія та алкоголізм до цих хвороб не належать, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями, тому суд не вправі застосувати до ОСОБА_2  примусове лікування від наркоманії. 

Цивільний позов заявлений ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 459 гривні 42 копійки визнає частково, тільки те що документально підтверджено. Моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень не визнає повністю, оскільки вважає, що потерпілому він не заподіював такої шкоди взагалі.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що своїми умисними діями, які виразилися у вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, дані про особу, який за місцем постійного проживання характеризується посередньо. Раніше притягувався неодноразово до кримінальної відповідальності та скоїв нові злочини в період іспитового строку.

 До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить з'явлення із зізнанням, сприяння розкриттю злочину, те, що підсудний є особою молодого віку.  

Судом також враховується те, що заподіяні злочином збитки потерпілим не відшкодовані.

При таких обставинах, враховуючи  думку потерпілих у справі,  суд вважає, що  виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити пов'язане з позбавленням волі.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд застосовує принцип часткового складання покарань.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду  регламентуються  ст.1166 ЦК України, ч.1 якої  передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим  правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

    Згідно матеріалів кримінальної справи та наданих до позовної заяви доказів, протиправними діями підсудного ОСОБА_2 відкритому акціонерному товариству "Хліб" заподіяно матеріальну шкоду на суму 864 грн., оскільки вони належним чином підтверджені та визнаються повністю підсудним.

Що ж стосується цивільного позову ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 в частині щодо відшкодування підсудним майнової шкоди на суму 1 459, 42 коп. для покриття коштів, затрачених на придбання ліків, харчування та витрат на поїздки в м. Луцьк, пов'язаних, як ОСОБА_11 пояснила, з проходженням потерпілим курсу лікування,  то в цій частині вимоги потерпілого взагалі жодними належними доказами не підтверджені, а тому, враховуючи, що підсудний заперечує проти задоволення позову  в цій частині, суд не знаходить підстав для його задоволення.

            Відповідно до п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України  моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

            З пояснень потерпілого вбачається, що злочинними діями підсудного ОСОБА_3 заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає в тому, що він на тривалий час втратив здоров'я, переніс значний фізичний біль, як під час заподіяння травми, так і під час її лікування. Його також постійно турбує думка про те, що в майбутньому можуть настати  негативні наслідки для його здоров'я. Тому моральну шкоду, завдану йому підсудним, оцінює в 25 000 грн.

            Зазначені пояснення потерпілого підтверджуються такими доказами: висновком судово-медичного експерта від 10.12.2009р.  №241 про характер та тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень та довідкою Волинської обласної клінічної лікарні про перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні з приводу заподіяних підсудним тілесних ушкоджень відповідно від 30.10.2009р., а тому відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України суд з врахуванням вимог розумності та справедливості доходить висновку про можливість часткового задоволення позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди на суму 9 000 грн.

        Судові витрати по справі за проведення дактилоскопічної експертизи 486, 77 гривень, за проведення трасологічної експертизи 486,77 гривень, за проведення наркологічної експертизи 184, 14 гривень  підлягають стягненню з ОСОБА_2

    Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.81 КПК України.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в:

        ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 , ч.1 ст.121КК України, та призначити покарання :

            за ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

        за ч.1 ст.121 КК України - 5 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять  років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 03.09.2009 року і остаточно визначити ОСОБА_2 до відбуття 6(шість) років позбавлення волі.

          Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання   05.11.2009  року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_2 залишити попередню - утримання під вартою.

Стягнути з  ОСОБА_2  на користь держави 486,77 грн. вартості проведення дактилоскопічної експертизи, за проведення трасологічної експертизи 486, 77 гривень, за проведення наркологічної експертизи 184, 14 гривень.

Відповідно до ст. 1166  ЦК України цивільний позов відкритого акціонерного товариства "Хліб" до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної  шкоди задовольнити повністю.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Хліб"_864 (вісімсот шістдеся чотири) грн. ( на рахунок р/р 26006232529001 у ВГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 303440, КОД ЄДРПОУ 05509694)  заподіяної матеріальної шкоди.

        Відповідно до ст. 1166  ЦК України цивільний позов ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 в частині щодо відшкодування йому підсудним майнової шкоди на суму 1 459, 42 коп. відмовити.

        Відповідно до ст. 1167 ЦК України цивільний позов ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 про стягнення заподіяної моральної шкоди задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9 000 (дев’ять тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди , в решті позовних вимог – відмовити.  

Речові докази у справі – навісний замок та металевий ящик, а  також копійки: одна номіналом 25коп., дві монети номіналом 5 коп., 11 монет номіналом 10 коп., які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Ківерцівського РВ УМВС України,  передати власнику.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області через Ківерцівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий                                                                   В.В. Корецька