Справа № 2-а-55/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року                                            Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі: головуючого     судді Бечко Є.М.,

суддів: Харечко Л.К., Коверзнєва В.О.

при секретарі    Широян В.В.

за участю позивача,

представника відповідача Хропатого Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення боргу,

встановив:

В листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість з його заробітної плати за період з 01.10.2002 року , яка складається з ненарахованої надбавки за безперервну службу в розмірі 70%, пенсійної надбавки в розмірі 50%, премії в розмірі 33,3% за особистий внесок в загальний результат роботи, а також різницю між нарахованою пенсією та сумою страхового відшкодування та збільшивши позовні вимоги, просить стягнути також різницю в розмірі нарахованих коштів на оздоровлення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент звільнення 28.12.2005 року його стаж служби в органах МВС календарний складав 23 роки, 2 місяці та 25 днів, а пільговий стаж складав 25 років 9 місяців 28 днів.

Зазначив також, що згадані вище надбавки отримував з 15 листопада 2005 року згідно наказу 295 о/с від 19.12.2005 року, а премію не отримував взагалі, хоча право на надбавку в розмірі 70% в нього виникло з набуттям 20-річного стажу, тобто з 01.10.2002 року, також з цього часу він мав би отримувати щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії. Неврахування цих надбавок, на думку позивача, призвело до заниження розміру суми страхового відшкодування, яке призначалось в зв"язку з його звільненням зі служби за станом здоров"я та до невірного нарахування пенсії, а також суми оздоровчих до щорічної відпустки.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав , просив його задовольнити. Представник відповідача УМВС України в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив , що призначення та нарахування і  виплата

вказаних   надбавок та   премій   являється   правом керівників органів   внутрішніх справ і лежить у межах наданих їм повноважень .

Відповідач Міністерство внутрішніх справ України в судове засідання представника не направив, про місце та час розгляду справи сповіщений завчасно і належним чином, надіслав на адресу суду письмові заперечення в яких, у зв'язку зі значною завантаженістю працівників юридичної служби МВС України подальший розгляд зазначеної справи просив здійснити без участі представника МВС України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Міністерства внутрішніх справ України.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов необгрунтований і задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Чернігівській області. Звільнено зі .служби його було також наказом по особовому складу УМВС України в Чернігівській області. УМВС України в Чернігівській області с юридичною особою, має свій розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням, відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немай нових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді або в третейському суді.

У зв'язку з цим МВС України не нараховувало, не призначало та не перераховувало надбавки, не видавало документи для виплати страхових сум, які згадані у позовній заяві ОСОБА_1 Зважаючи на зазначене суд вважає, що МВС України у даній справі є неналежним відповідачем, в зв"язку з чим у задоволенні позовних вимог до МВС України належить відмовити.

Згідно абзацу 3 підпункту „а" статті 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають право встановлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Крім того згідно з абзацем 5 статті 3 вищевказаного Указу Президента України керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають право встановлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань в розмірі до 50 відсотків окладів грошового забезпечення.

Також на підставі ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Указу Президента України керівники органів внутрішніх справ мають право встановлювати працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі

результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби у відповідних

розмірах.

Крім того, згідно з Указом Президента від 24 квітня 2003 року № 370 Міністрові

внутрішніх справ України       надано право встановлювати працівникам органів

внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах

внутрішніх  справ  у  відсотках  до  грошового  забезпечення,  які  мають  високі

результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.

Аналіз цих норм права свідчить, що встановлення вищевказаної доплати від суми пенсії, а також надбавок за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань та за безперервну службу в органах внутрішніх справ і визначення їх розміру в межах, встановлених законодавством, є правом, а не обов'язком відповідного керівника органу внутрішніх справ, яке він може здійснити за умови наявності відповідних асигнувань.

Тому для задоволення вимог позивача про стягнення недонарахованих по заробітній платі за період з 01.10.2002 року надбавки в розмірі 70% за безперервну службу, пенсійної надбавки в розмірі 50%, 33,3% премії, різниці сум між невірно вирахуваною пенсією та тою, що буде зазначена у висновку експерта, а також нової суми страхового відшкодування, яка буде вказана у висновку експерта та оздоровчих до щорічної відпістки - немає достатніх законних підстав.

Крім того, вимога позивача про стягнення різниці страхового відшкодування з відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки страхове відшкодування в порядку страхування працівників внутрішніх справ здійснюється HACK „Оранта" і зазначена вимога заявлена до неналежних відповідачів.

Також, враховуючи, що згадані вище надбавки позивач отримував з 15 листопада 2005 року згідно наказу 295 о/с від 19.12.2005 року, а пенсія та страхове відшкодування обчислювалось за останній місяць перед звільненням, вони ввійшли до розрахунку пенсії, а сума страхового відшкодування носить фіксований пропорційний характер - по 85 грн. за кожний процент втрати працездатності і не залежить від суми грошового  утримання позивача.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного судочинства України, Указом Президента України від 24.04.2003 року № 370, Указом Президента України від 04.10.1996 року № 926, суд-

постановив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення боргу відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.