ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 05-5-18/13714 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Беттяр С.В. –дов. від 29.12.2005 року Лилик О.П. –дов. від 19.09.2005 року |
відповідача | не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Підприємства “Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року |
у справі | № 05-5-18/13714 господарського суду міста Києва |
за позовом | Закритого акціонерного товариства фірма “Укргідроспецбуд” |
до | Підприємства “Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” |
про | стягнення 319908,36 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство фірма “Укргідроспецбуд” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства “Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” про стягнення 319908,36 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2005 року (суддя Мандриченко О.В.) повернуто без розгляду позовну заяву Закритого акціонерного товариства фірма “Укргідроспецбуд” на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, з мотивів того, що в платіжному дорученні від 31.01.2005 року № 620 у рядку “призначення платежу” не зазначено код бюджетної класифікації та символ звітності банку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Данилова Т.Б., Андрієнко В.В.) скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2005 року у даній справі. Матеріали справи повернуті до господарського суду першої інстанції для розгляду, з мотивів відповідності зазначеного платіжного доручення вимогам чинного законодавства та наявності довідки Відділення державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва, якою підтверджується перерахування до державного бюджету держмита за платіжним дорученням від 31.01.2005 року № 620.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року у даній справі, Підприємство “Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2005 року залишити в силі, мотивуючи її доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 63 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 12, 13 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50. Зокрема заявник в касаційній скарзі наголошує на тому, що законодавством передбачено не лише необхідність дотримання при сплаті держмита його розміру, а і дотримання порядку його справляння, зазначення в платіжному документі код бюджетної класифікації та символ звітності банку є дотриманням зазначеного порядку передбаченого статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржником зазначено про порушення позивачем пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи та просить суд залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із статтею 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України. Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за № 50 із змінами і доповненнями, передбачено, що при перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Апеляційним господарським судом встановлено, що до позовної заяви, що була подана Закритим акціонерним товариством фірма “Укргідроспецбуд” до господарського суду міста Києва, додавався примірник платіжного доручення від 31.01.2005 року № 620, на звороті якого вчинено відповідний напис про перерахування державного мита до державного бюджету, як цього вимагає пункт 14 Інструкції.
Крім того, апеляційним судом досліджено довідку Відділення державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва, якою підтверджується перерахування до державного бюджету держмита за платіжним дорученням від 31.01.2005 року № 620.
Отже, скасовуючи ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2005 року, апеляційний господарський суд, встановивши вищезазначені обставини справи, врахувавши вказані норми законодавства, правомірно зазначив, що, не визнаючи поданий позивачем примірник платіжного доручення доказом сплати державного мита, господарський суд першої інстанції не навів правового обґрунтування щодо недотримання останнім порядку сплати державного мита, встановленого законодавчими актами України та дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для повернення без розгляду позовної заяви згідно із пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне зазначити, що наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2002 року № 301 із змінами і доповненнями затверджено Порядок передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміну рахунків клієнтів - платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету (далі - Порядок). Пунктом 4 Порядку встановлено, що платники податків при перерахуванні платежів до бюджету заповнюють поле "Призначення платежу" платіжного документа згідно з вимогами додатка 2. Цим додатком передбачено, що код класифікації доходів бюджету бюджетної класифікації обов'язково вказується в полі "Призначення платежу" у тому разі, коли платіж до бюджету здійснюється у іноземній валюті. Аналогічних вимог щодо заповнення поля "Призначення платежу" у розрахункових документах з бюджетних платежів у національній грошовій одиниці цей додаток не містить.
З огляду на викладене постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Підприємства “Ресурс” Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року у справі № 05-5-18/13714 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач