Справа №22-496 а /06                               Головуючий у 1 інстанції: Писанець К.К.

Доповідач: Готра Т.Ю.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 червня 2006 року                                                                        м. Ужгород

Колегія   суддів    судової   палати   у   цивільних   справах   апеляційного    суду Закарпатської області в складі:

головуючої: Готри Т.Ю., суддів : Мацунича М.В., Панька В.Ф., при секретарі: Карбованець М.В., з участю : позивача ОСОБА_1, зацікавленої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, зацікавленої особи ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій Першої Ужгородської державної нотаріальної контори щодо відмови у винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, щодо відмови в оформленні права власності на 1/2 частини спадщини за законом та про зобов»язання Першу Ужгородську державну нотаріальну контору оформити право власності за законом на 1/2 частину спадкового майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року,-

встановила:

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій частково оскаржує постанову Ужгородського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року, а саме в частині відмови йому у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Першої Ужгородської державної нотаріальної контори щодо відмови в оформленні права власності на 1/2 частини спадщини за законом та про зобов»язання Першу Ужгородську державну нотаріальну контору оформити за ним право власності за законом на 1/2 частину спадкового майна. У скарзі просить скасувати постанову в цій частині, як незаконну та необгрунтовану, і ухвалити нову, якою задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав, вимоги викладені в ній просив задовольнити.

Завідувач Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л.В. в судове засідання не з»явилася, у запереченнях на апеляційну скаргу просила суд розглянути дану справу у її відсутності в зв»язку з відпусткою.

Заінтересована особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просила таку залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, заінтересованої особи ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи 27.06.2003 року померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3.

Спадкоємцем її майна за заповітом була ОСОБА_2, сестра позивача.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17.03.2005 року заповіт ОСОБА_3 від 4.04.2002 року посвідчений Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою за реєстром №НОМЕР_1 - визнано недійсним.

Згідно ст. 1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Враховуючи, що ОСОБА_2 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк прийняла спадщину, подавши про це заяву, тому вона вважається такою, що вчасно прийняла спадщину і визнається спадкоємцем першої черги за законом, як і позивач та його брат ОСОБА_4, які також вчасно прийняли спадщину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відмова Першої Ужгородської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 в оформленні права власності на 1/2 частини спадщини за законом - є правомірною, оскільки спадкове майно між спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину ділиться порівну, а саме по 1/3 частці кожному.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідно до вимог ст.200 КАС України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205,206 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.