АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород, вул. О.Довженка, №7 тел./факс : (0312) 61-53-83
Справа № 22 - 965/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції: Ключкович В.Ю.
Суддя - доповідач : Мацунич М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Готри Т.Ю., Панька В.Ф. при секретарі: Махмутовій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та законного представника ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і Перехрестівської сільської Ради, третьої особи на стороні відповідачів - Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання рішення сільради і свідоцтва про право власності на будинок частково недійсними та визнання частково права власності на будинок, визнання договору довічного утримання у 4/5 частинах недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 про проведення реального розподілу будинковолодіння ,-
встановила:
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно скасування згаданого рішення суду в частині основного позову як такого, що є незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права і в зв'язку з цим просить апеляційний суд направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Рішенням місцевого Виноградівського районного суду від 19 квітня 2006 року, вимоги основного позову задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову, відмовлено.
Апелянт ОСОБА_2, який також діє як представник інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи підтримав доводи апеляційної скарги і просив апеляційний суд задовольнити її з підстав наведених в ній, оскільки вважає рішення місцевого суду в частині основного позову, незаконним.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також їх представник в особі адвоката ОСОБА_7 протягом судового розгляду заперечили доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що суд першої інстанції виніс правомірне рішення у відповідності до тих обставин, які мали місце на той час.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачі та відповідачка за первісним позовом до 15.04.1991 року проживали і зараз проживають в будинковолодінні, яке відносись до колгоспного двору. А тому їх розмір часток на майно є рівним по 1/5 частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За правилами статей 10, 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так по матеріалам справи беззаперечною обставиною є те, що будинковолодінняАДРЕСА_1 до 15.04.1991 року відносилось до колгоспного двору в якому на той момент і зараз продовжують проживати 5-ть осіб. Таким чином їх частка у відповідності до ч.2 ст. 123 ЦК України (1963 року станом на 15.12.1993 року) є рівною та становить по 1/5 частині у майні двору.
Твердження апелянтів, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_8 відкрилась спадщина на його частку в спільному майні подружжя, яку прийняла тільки ОСОБА_1, а тому вона є фактичною власницею всього майна не може бути прийнятим колегією суддів до уваги, оскільки суперечить як матеріалам справи так і вимогам цивільного законодавства.
По скільки будинковолодіння відносилось до колгоспного двору, а звідси загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовувалось тільки з 01.07.1990 року, коли було введено в дію ЗУ "Про власність" / ст.4 постанови ВР України /. Таким чином, після смерті ОСОБА_8 в 1983 році не могли бути застосованими загальні правила спадкування його частки в колгоспному майні двору.
За цих обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та дав їм належну правову оцінку, що в сукупності явилось підставою для задоволення основного позову.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін .
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 308, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України, апеляційний суд:
ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення місцевого Виноградівського районного суду від 19 квітня 2006 року в частині основного позову -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .