Справа №2-16 2007 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 березня 200 7 року     Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І., при секретарі - Сторожук О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на земельну частку(пай),

установив:

В жовтні 2006 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3про визнання недійсним договору дарування земельної частки(паю), який було укладено між: ними 29 червня 2000 року і посвідчено приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Вінницької області. Укладення договору було викликано тим, що позивач непрацездатна (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження), за віком і за станом здоров'я потребує догляду і матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_3., який є її сином, обіцяв довічно доглядати її, забезпечувати продуктами харчування, займатись домашнім господарством. Після оформлення договору відповідач проживав з нею протягом 2 років, а потім виїхав проживати в іншу місцевість, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує матеріально. Вважає, що договір дарування був укладений з метою приховати договір довічного утримання, тому він має бути визнаним незаконним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1., яка діє за довіреністю, підтрималапозовні вимоги. Пояснила, що позивач ОСОБА_2. за станом здоров 'я і похило віку не має можливості обходити себе та хворого чоловіка, тому потребує стороннього догляду. Поки відповідач ОСОБА_3 проживав разом з нею і допомагав, то не виникало питання про зміст підписаного договору. Більше трьох років син проживає в Одеській області, до матері навідується дуже рідко, тому виникло питання про неналежне виконання ним договору, і тоді позивачеві стало відомо про те, що договір дарування не передбачає обов'язку утримувати дарувателя. Оскільки, спір виник між рідними людьми, позивач намагався залагодити конфлікт іншими способами, тому нею пропущено строк позовної давності. Просить визнати недійсним договір дарування, оскільки він вчинений позивачем

 внаслідок помилки щодо обоє 'язків відповідача, які виникають на підставі договору.

Відповідач ОСОБА_3. в судове засідання не з 'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, причину неявки не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням cm. 224 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_4. пояснив, що він є рідним братом відповідача і сином позивача. Оскільки, мати похилого віку, непрацездатна, хворіє і потребує стороннього догляду, так як з нею проживає ще й хворий батько, а відповідач ОСОБА_3. в 2000 році проживав з батьками і допомагав їм, то на сімейній раді було прийнято рішення про те, що земельний пай матері перейде відповідачеві, а він за це буде доглядати її. Однак, з 2002 року відповідач виїхав до Одеської області і з тих пір не піклується про матір.

Свідок ОСОБА_5. пояснив суду, що з 2002 року відповідач ОСОБА_3. не проживає в с.Цвіліхівка, не допомагає матері та батькові, які потребують сторонньої допомоги. Неодноразово звертались до брата з проханням переїхати до батьків і піклуватись про них, але той відмовляється.

В судовому засіданні встановлено, що 29 червня 2000 року між: позивачем ОСОБА_2. та відповідачем у справі ОСОБА_3 було укладено договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, виданого Теплицькою райдержадміністрацією 10 червня 1997 року, площею 2,51 в умовних кадастрових гектарах. Вказаний договір нотаріально посвідчений.

Відповідно до довідки Теплицького районного управління юстиції приватний нотаріус ОСОБА_6., яка посбідчила договір дарування, з 2001 року не здійснює діяльності в Теплицькому районному нотаріальному окрузі.

Правовідносини між: сторонами регулюються:

·  cm. 203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі(ч.3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

·  cm. 235 ЦК України, яка визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили;

-ч.1 ст.215 ЦК України, яка визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 ЦК України;

-ч.1 cт. 229 ЦК України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним; істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обоє 'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

 Відповідно до п. 2 Постанови "Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними "угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, в кожній справі суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов 'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Пункт 16 вказаної Постанови визначає, що недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ЦПК засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2. підлягають задоволенню, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що договір дарування земельної частки(паю) було вчинено позивачем ОСОБА_2. під впливом помилки щодо природи договору дарування та обоє 'язків сторін по договору дарування, що підтвердили свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_4..

Керуючись п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", ст.ст.203,215,235,229ЦК України, 3,10,11,15,60,209,213,215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір дарування, укладений 29 червня 2000 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем у справі ОСОБА_3, за яким було подаровано права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, виданого Теплицькою райдержадміністрацією 10 червня 1997 року, площею 2,51 в умовних кадастрових гектарах, посвідченого приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Вінницької області.

Поновити за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП "Кивачівське ".

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.