Справа №2-17 2007 рік

РІШЕННЯ                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 березня 2007року    Теплицькийрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючої- судді Задорожної Л.І., при секретарі - Сторожук О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним і поновлення права власності на земельну частку(пай),

установив :

В жовтні 2006року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної частки(паю), який було укладено між: ними 29 червня 2000 року і посвідчено приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Вінницької області. Укладення договору було викликано тим, що позивач непрацездатний (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження), за віком і за станом здоров'я потребує догляду і матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_3., який є його сином, обіцяв довічно доглядати його, забезпечувати продуктами харчування, займатись домашнім господарством. Після оформлення договору відповідач проживав з ним протягом 2 років, а потім виїхав проживати в іншу місцевість, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує матеріально. Вважає, що договір дарування був укладений з метою приховати договір довічного утримання, тому він має бути визнаним незаконним.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1., яка діє за довіреністю, підтрималапозовні вимоги. Пояснила, що позивач ОСОБА_2. обмежений в фізичній активності, не має можливості себе обходити, тому потребує стороннього догляду. Поки відповідач ОСОБА_3. проживав разом з ним і допомагав, то не виникало питання про зміст підписаного ним договору. Більше трьох років син проживає в Одеській області, до батька навідується дуже рідко, тому виникло питання про неналежне виконання ним договору, і тоді позивачеві стало відомо про те, що договір дарування не передбачає обоє 'язку утримувати дарувателя. Оскільки, спір виник між рідними людьми, позивач намагався залагодити конфлікт іншими способами, тому ним пропущено строк позовної давності. Просить визнати недійсним договір дарування, оскільки він вчинений позивачем

 внаслідок помилки щодо обоє 'язків відповідача, які виникають на підставі договору.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з 'явився, відповідно до протоколу допиту від 05 лютого 2007 року він допитаний в якості відповідача Іванівським районним судом Одеської області, позов про визнання договору дарування недійсним і поновлення права на земельну частку(пай) визнав, згоден на розгляд справи у Теплщькому районному суді у його відсутність.

Свідок ОСОБА_4. пояснив, що він є рідним братом відповідача і сином позивача. Оскільки, батько похилого віку, непрацездатний, хворіє і потребує стороннього догляду, а відповідач ОСОБА_3. в 2000 році проживав з батьками і допомагав їм, то на сімейній раді було прийнято рішення про те, що земельний пай батька перейде відповідачеві, а він за це буде доглядати його. Однак, з 2002 року відповідач виїхав до Одеської області і з тих пір не піклується про батька.

Свідок ОСОБА_5пояснив суду, що з 2002 року відповідач ОСОБА_3не проживає в с.Цвіліхівка, не допомагає батькові, який потребує сторонньої допомоги. Неодноразово звертались до брата з проханням переїхати до батьків і піклуватись про них, але той відмовляється.

В судовому засіданні встановлено, що 29 червня 2000 року між: позивачем ОСОБА_2. та відповідачем у справі ОСОБА_3 було укладено договір дарування права на земельну частку(пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, виданого Теплицькою райдержадміністрацією 10 червня 1997 року, площею 2,51 в умовних кадастрових гектарах. Вказаний договір нотаріально посвідчений.

Відповідно до довідки Теплицького районного управління юстиції приватний нотаріус ОСОБА_6., яка посвідчила договір дарування, з 2001 року не здійснює діяльності в Теплщькому районному нотаріальному окрузі.

Правовідносини між: сторонами регулюються:

·  cm. 203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочинумає бути вільним і відповідати його внутрішній волі(ч.3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

·  cm. 235 ЦК України, яка визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили;

-ч.1 ст.215 ЦК України, яка визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 ЦК України;

-ч.1 cm. 229 ЦК України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним; істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обоє 'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

 Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними " угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, в кожній справі суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Пункт 16 вказаної Постанови визначає, що недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ЦПК засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3. визнав позов, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2. підлягають задоволенню, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що договір дарування земельної частки(паю) було вчинено позивачем ОСОБА_2. під впливом помилки щодо природи договору дарування та обов 'язків сторін по договору дарування, що підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4..

Керуючись п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978року „Про судову практику, в справах про визнання угод недійсними", ст.ст.203,215,235,229ЦК України, 3,10,11,15,60,209,213,215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір дарування, укладений 29 червня 2000 року між: позивачем ОСОБА_2 та відповідачем у справі ОСОБА_3, за яким було подаровано права на земельну частку(пай), посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1, виданого Теплицькою райдержадміністрацією 10 червня 1997року, площею 2,51 в умовних кадастрових гектарах, посвідченого приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Вінницької області.

Поновити за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП "Кивачівське ".

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано.