АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000 м. Ужгород , вул. О.Довженка, №7 тел./факс : (0312) 61-53-83
Справа № 22 - 879/2006 року Головуючий в суді 1-ї інстанції : Андрійцьо В.Д.
Суддя - доповідач : Мацунич М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Готри Т.Ю., Панька В.Ф. при секретарі: Махмутовій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Птахофабрика Ужгородська", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ужгороді про відшкодування витрат на лікування, оплату лікарняних листків, встановлення розміру середньої зарплати та відшкодування моральної шкоди спричиненої каліцтвом ,-
встановила:
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим і незаконним та такими, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні вимог матеріального права.
Рішенням місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2006 року позовні вимоги, задоволено частково.
В ході апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав наведених у ній. І виходячи з цього, вважає рішення суду першої інстанції незаконним.
Представник Фонду в особі Роман І.Й., який діє по довіреності, вимоги апеляційної скарги заперечив. Мотивує свої доводи тим, що апелянту на цей момент виплачено всі страхові виплати, а тому рішення суду першої інстанції є законним.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що в ніч з 14 на 15 люте 2004 року стався з ОСОБА_1 нещасний випадок, внаслідок якого втратив 70 відсотків працездатності та призначено 2-гу групу інвалідності. У зв'язку з цим було виплачено ОСОБА_1 одноразову допомогу через стійку втрату професійної працездатності в сумі 16400 грн., щомісячну грошову суму через часткову втрату професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 162,99 грн., допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 1418,59 грн. та відшкодовано витрати на лікування в сумі 1622,52 грн..
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
За правилами статей 11, 60 ЦПК України - суд розгдядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечуючи рішення суду першої інстанції, апелянт вважав, що для проведення* відповідних розрахунків повинна була враховуватись середня зарплата в розмірі 450,56 грн. . Проте таке твердження апелянта суперечить наступним нормативним актам.
Відповідно до п.З Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності / далі Положення № 66 від 14.09.2004р. / для обчислення середньомісячної заробітної плати, що розраховується виходячи з середньоденної (середньогодинної) заробітної плати відповідно до Порядку, застосовується середньомісячна кількість робочих днів (годин) на рік в залежності від тривалості робочого тижня на підприємстві, в установі, організації: при п'ятиденному робочому тижні - 20,9 днів і при 40-годинному робочому тижні - 166.8 години.
Як передбачено пунктами 15 і 16 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням / далі Порядок № 1266 від 26 вересня 2001 р. / якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата. А середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою у зазначений період.
При визначенні середньої заробітної плати ОСОБА_1 була взята до уваги заробітна плата в розмірі основної зарплати та доплати за роботу виконувану замість відсутнього працівника, яка становила 2704,11 грн. . А звідси, фактична кількість відпрацьованих годин за себе та відсутнього працівника становила - 1936 годин. То коли 2704,11 грн. : на 1936 годин то отримаємо 1.396 середньогодинної зарплати. А при визначенні середньомісячної зарплати слід 1,396 грн./год. (середньогодинна зарплата) х на 166,8 годин (при 40-годинному робочому тижні) то отримаємо = 232.85 грн, середньомісячної заробітної плати .
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів констатує, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 232,85 грн., а не 450,56 грн..
Визначення апелянту щомісячної грошової суму через часткову втрату професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 162,99 грн. було проведено у відповідності до пункту 4.3.1. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) / далі Порядок № 7 від 31.01.2002 р. /, а саме : 232,85 грн. х на 70 відсотків втраченої працездатності : на 100 = 162.99 грн, щомісячної компенсації частини втраченого заробітку.
А визначення одноразової допомоги через стійку втрату професійної працездатності проведено у відповідності до абзацу 1 ч. 2 ст. 34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" із змінами і доповненнями /далі - Закон/ - сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми зарплати з якої справляються внески до Фонду. Тобто, 232,85 грн. (середньомісячна заробітна плата) х на 70 відсотків (втрачена працездатність) = 16299.5 грн, (одноразова страхова виплата за стійку втрату професійної працездатності). Однак, Фондом було виплачено апелянту суму 16400 грн., що на 100.5 грн. більше.
При виплаті допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 1418,59 грн. Фонд виходив з наступного : ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період з 16.02.2004 року по 27.12.2005 року, тобто протягом 127 днів . Середньодення заплата для оплати лікарняних становить 1,396 грн./год. (середньогодинна зарплата) х на 8 годин (середня кількість робочих годин на день) = 11.17 грн. . А звідси, 127 днів х на 11,17 грн. = 1418.59 грн, (допомога в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю). Як передбачено підпунктом "а" п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону - Фонд зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виплатити допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення інвалідності. А згідно довідки МСЕК за серією 7-66 КА та № 0178529 від 22 березня 2005 року ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності. Таким чином, листки непрацездатності з 23.03.2005 року не повинні були видаватись та оплачуватись.
Частиною 3 ст. 34 Закону передбачено, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди. Така відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. В матеріалах справи відсутня заява саме з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та відповідний висновок медичного органу. Крім цього, дію ч.З ст.34 зупинено на 2006 рік згідно із ЗУ"Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року / п.27 ст.77 /. За цих обставин вимоги апелянта в частині відшкодування моральної шкоди є передчасними.
Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 308, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" із змінами і доповненнями, апеляційний суд :
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого Ужгородського міськрайонного суду від 22 березня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .