Справа: 22-532/05                                      Головуючий у першій інстанції: Домніцький В.В.

Категорія:                                                   Доповідач: Панько В.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого -Панька В. Ф., суддів: Мацунича М.В., Готри Т.Ю., при секретарі - Боклах Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді адміністративну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріата про поновлення права у перерахунку пенсії та про перерахунок пенсії,-

встановила:

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріата про поновлення права у перерахунку пенсії та про перерахунок пенсії- відмовлено.

В апеляційній скарзі представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2. ОСОБА_3 порушують питання про скасування постанови суду першої інстанції, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального й процесуального права, та постановлення нового рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоровши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.З ст.43 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХП „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового склад}' органів внутрішніх прав та деяких інших осіб", чинної на момент звільнення ОСОБА_4 зі служби, пенсії особам, які мають право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, військового чи спеціального звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і науковий ступінь. кваліфікацію та умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У Законі будь-яких обмежень щодо розміру пенсії не встановлено, а вирішення цього питання віднесено на розсуд Кабінету Міністрів України.

Згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 „Про порядок вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членами їхніх сімей" (із змінами та доповненнями) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця.

Отже, щомісячні надбавки, які запроваджені Указами Президента України від 23.02.2002 року та від 5.05.2003 року та премія,на які покликається ОСОБА_1 в своєму позові, належить до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнення після її запровадження.

Поскільки, позивач ОСОБА_1 під час проходження служби, щомісячної 100 відсоткової надбавки та щомісячної 90 відсоткової надбавки за безперервну військову службу та щомісячну премію в розмірі 33,33% не отримував, так як такі були запроваджені після його звільнення 19 червня 1972 року з служби, облвійськкомісаріат обґрунтовано відмовив заявнику в перерахунку його пенсії з врахуванням цих надбавок та премії за період після їх запровадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи в задоволенні вимог заявника, оскільки у відповідності до ч.З ст.43 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх прав та деяких інших осіб", який набрав чинності з 1 січня 2005 року, та з урахуванням частини другої Прикінцевих положень, якою встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону, мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, 100 відсотків з 1 січня 2006 року, тобто коли у заявника виникло таке право передбачене чинним законодавством.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як необгрунтовану, а постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Керуючись ст.ст.200,206 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року -залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.