Справа №22-976/06                               Головуючий у 1 інстанції: Андрійцьо В.Д.

Категорія : 21                                                  Доповідач : Готра Т.Ю.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 липня 2006 року                                                                             м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої: Готри Т.Ю.,

суддів : Мацунича М.В., Ігнатюка Б.Ю.,

при секретарі: Махмутовій В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2006 року, в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

встановила:

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2006 року, яким з нього на користь ВАТ «Укрателеком» стягнуто 4990 грн. матеріальної шкоди. У скарзі просив скасувати дане рішення, як незаконне та необгрунтоване, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 скаргу підтримав, вимоги викладені в ній просив задовольнити.

Представник ВАТ «Укртелеком» Лаврентьєв Ю.Г. скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1, працюючи водієм Центру механізації Закарпатської філії ВАТ «Укртелеком», 09.09.2005 року у м. Ужгороді по вул. Верещагіна не справився з керуванням службового автомобіля ВАЗ 21-07, д.н. НОМЕР_1, що належить позивачу, та зіткнувся з деревом, внаслідок чого вищезазначений автомобіль пошкоджено.

Даний автомобіль відповідач у період з 08 год. 35 хв. по 09 год. 35 хв. використовував у власних цілях. Вказана обставина стверджується актом службового розслідування ДТП від 14.09.2005 року, наказом №НОМЕР_6, яким ОСОБА_1  за  порушення   трудової  дисципліни   у   вигляді самовільного   відхилення   від встановленого керівництвом маршруту руху, під час керування 09.09.2005 року оголошено догану, а також пояснюючою запискою самого відповідача, згідно якої він взяв на себе зобов»язання про відшкодування витрат пов»язаних з ремонтом автомобіля.

З акту № НОМЕР_2 автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ-2107, д.н.НОМЕР_1 слідує, що матеріальний збиток завданий ОСОБА_1 позивачу складає 4990,45 грн.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак відповідач не довів суду, що матеріальна шкода завдана не з його вини.

Посилання апелянта на те, що автопригода виникла внаслідок скритого дефекту переднього правого колеса автомобіля, термін корисного використання якого минув, не заслуговують на увагу, оскільки згідно подорожнього листа №НОМЕР_3 від 09.09.2005 року ОСОБА_1 прийняв від механіка в експлуатацію технічно справний автомобіль, про що свідчить його особистий підпис, про наявність несправностей транспортного засобу перед випуском на лінію ним, як водієм заявлено не було, а згідно висновку спеціаліста від 07.12.2005 року за НОМЕР_4 причиною наскрізного пошкодження автошини ВС-43,НОМЕР_5 з автомобіля ВАЗ-2107, д/н НОМЕР_1 могло бути контактування колеса з твердим загостреним тілом, а не в результаті пневматичного вибуху.

Що стосується постанови Ужгородського міськрайонного суду від 1.12.2005 року, якою закрито провадження у справі про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-2, 124 КпАП України, то така не стверджує відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, оскільки провадження у справі закрито не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

З огляду на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до вимог ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 28 квітня 2006 року - заліпити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.