АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м. Ужгород , вул. О.Довженка, 7 тел./факс: (0312) 61-53-83
Справа № 22-974 Головуючий у 1 інстанції: Медяник М.Ю.
Категорія - 31 Доповідач: Ігнатюк Б.Ю
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів - Панько В.Ф., Мацунич М.В.
при секретарі - Карбованець М.В.
за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Тячівського районного суду від 26 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про повернення самовільно захопленої земельної ділянки і стягнення заподіяної шкоди, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Глубокопотіцької сільської ради, третьої особи - Тячівського районного відділу земельних ресурсів про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право власності на землю ,-
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсними рішення Глибокопотіцької сільської ради від 6.09.2001 року та державний акт на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_5 25 червня 2003 року за реєстраційним НОМЕР_1 /надалі - державний акт/ у частині права власності на земельні ділянки № 2 площею 0.029 га, № 3 площею 0.066 га та № 4 площею 0.016 га, які знаходяться по АДРЕСА_1. У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.
Представник позивача по первісному позову оскаржив це рішення, порушив питання про його скасування та направлення справи для нового розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача по первісному позову та його представник скаргу з наведених підстав підтримали.
Відповідач по первісному позову ОСОБА_3 та його представник просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_5 заявив позов до ОСОБА_3 про звільнення самовільно захопленої у 2001 році земельної ділянки, на яку на підставі рішення Глибокопотіцької сільської ради від 6 вересня 2001 року /надалі - рішення/ 25 червня 2003 року йому видано державний акт на право приватної власності на землю. У процесі розгляду справи представником позивача збільшено позовні вимоги і на вирішення суду поставлено питання про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 764.6 грн., яка була йому спричинена останніми у зв'язку із двохразовим збиранням сіна із спірної земельної ділянки та знищенням огорожі.
До участі у справі ухвалою суду залучена на стороні відповідачів їхня дочка ОСОБА_7 /а.с.112/, яка доручила ОСОБА_3 представляти її інтереси, /а.с.125/.
ОСОБА_3 заявив зустрічний позов до ОСОБА_5, Глибокопотіцької сільської ради про скасування рішення і державного акту, який мотивовано тим, що спірні земельні ділянки є земельною ділянкою його дочки ОСОБА_7, оскільки ще 25 січня 1980 році рішенням зборів колгоспників колгоспу "Дружба народів" та рішенням виконкому Тячівської районної ради від 8 червня 1980 року ця земельна ділянка надана його дочці та її чоловікові, який помер. Він з дозволу дочки користується цією земельною ділянкою до теперішнього часу і про наявність рішення та державного акту, на які посилається ОСОБА_5 йому не було відомо до часу звернення останнього до суду.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті сесією рішення про надання ОСОБА_5 земельної ділянки та видачу державних актів його заява не розглядалась, оскільки розглядалось лише п'ять заяв про надання земельних ділянок, а ОСОБА_5 значиться під НОМЕР_2 та не вказано точне місце розташування наданих ОСОБА_5 земельних ділянок.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції констатував, що ділянки під № 2,3,4, які зазначені у державному акті ОСОБА_5 є земельною ділянкою ОСОБА_7, яка користувалась нею на підставі рішення колгоспу та рішення Тячівської райради 1980 року.
З такими висновками колегія суду погоджується.
Так, як вбачається з наведеного, ОСОБА_7 користувалась земельною ділянкою на підставі рішення зборів колгоспу "Дружба народів" від 25 січня 1980 року, яким виділено цю земельну ділянку померлому її чоловіку і яке затверджено рішенням виконкому Глибокопотіцької сільради від 22 квітня 1980 року /а.с.90/ та дозволено забудову цієї земельної ділянки рішенням виконкому Тячівської райради від 8.07.1980 року /а.с. 19/. Тобто ОСОБА_7 набула право користування спірною земельною ділянкою у встановленому на вказаний час законному порядку і тому користувалась нею правомірно.
Рішення Глибокопотіцької сільської ради про надання земельної ділянки ОСОБА_5 було прийнято 6 вересня 2001 року, тобто під час дії Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року, згідно ст.27 якого вирішення питання про припинення права користування земельною ділянкою при відсутності згоди землекористувача вирішувалось лише у судовому порядку. Тобто для підтвердження вилучення земельної ділянки від ОСОБА_7 необхідно було відповідне рішення суду, якого не має. Лише після вилучення земельної ділянки у ОСОБА_7 цю земельну ділянку можливо було передати іншій особі, оскільки така вимога міститься у ч.8 ст. 17 вказаного ЗК України.
Більш цього відповідно до абзацу 3 п. 5 " Про порядок введення в дію Земельного Кодексу України" / ЗК 1990 року/ .громадяни ..., які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Таким чином ОСОБА_7 станом на час прийняття оспорюваного рішення мала право на користування спірною земельною ділянкою, вилучення якої можливе було лише у вищевказаному порядку.
З врахуванням наведено слід констатувати про незаконність прийняття Глибокопотіцькою сільською сільрадою у 2001 році рішення про надання ОСОБА_5 земельної ділянки ОСОБА_7, що тягне за собою визнання недійсним і державного
акту виданого останньому на підставі вказаного рішення стосовно спірних земельних ділянок.
Не можна прийняти до уваги такий довід апеляційної скарги як відсутність порушень прав ОСОБА_3, оскільки матеріалами справи встановлено, що три ділянки , зазначеної у державному акті ОСОБА_5 накладаються на ділянки ОСОБА_7/№ 2,3/ та ОСОБА_3 /№4//а.с.104-105, 130/. Останньому надано дозвіл на забудову вказаної земельної ділянки рішенням виконкому Тячівської райради 14.03.1984 року /а.с. 120/. і була відведена у натурі, що підтверджено відповідним актом /а.с. 121/. Ця земельна ділянка у нього також не вилучалась у встановленому порядку.
Що ж до такого доводу апеляційної скарги як розгляд справи у відсутності ОСОБА_7, то слід зазначити, що апелянт не уповноважений представляти інтереси ОСОБА_7 і прийнятим рішенням її права не порушені. Тому цей довід є також безпідставний.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. Це стосується наявності в справі копії доручення ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3
При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку про відповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 26 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Судку України протягом двох місяців з дня її ухвалення.