АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-2150-Ф/08    

Головуючий Суду першої інстанції     Самойлова О.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції     Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

3 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді     Ломанової Л.О.,

суддів     Авраміді Т.С. , Пономаренко А.В.

при секретарі     Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  завданих внаслідок ДТП,  за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 серпня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  завданих внаслідок ДТП.

Вимоги позову мотивовані тим,  що 25 квітня 2007 року на вул.  Челнокова у м. Феодосії автомобіль ВАЗ-2108,  державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача зіткнувся з належним ОСОБА_4 автомобілем CHEVROLET NUBIRA,  державний номер НОМЕР_2,  яким керував ОСОБА_3 Внаслідок ДТП,  винним у якому був визнаний ОСОБА_6 ,  власнику автомобіля CHEVROLET NUBIRA,  державний номер НОМЕР_2,  була завдана матеріальна шкода в розмірі 26 646 грн. 22 коп. Крім того,  позивачам була завдана моральна шкода,  яку вони оцінили в розмірі 20 000 грн. на користь ОСОБА_4 та 5 000 грн. на користь ОСОБА_3

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 серпня 2008 року позов був задоволений частково - з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнено 26 646 грн. 22 коп. матеріальної шкоди та 5 000 грн. - моральної. В решті позову -відмовлено.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням в частині стягнення моральної шкоди,  відповідач подав апеляційну скаргу,  в якій просить суд скасувати рішення в зазначеній частині та ухвалити нове,  яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього моральної шкоди. Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин щодо розміру моральної шкоди,  які мають суттєве значення для справи,  а також порушеннями норм процесуального права щодо належності доказів.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять апеляційну скаргу відхилити,  а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  заперечень на неї,  дослідивши матеріали справи,  вислухавши пояснення позивачів,  відповідача та його представника,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи,  25 квітня 2007 року о 17 годині на вул.  Челнокова у м.  Феодосії автомобіль ВАЗ-2108,  державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача через порушення ОСОБА_5 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України зіткнувся з автомобілем CHEVROLET NUBIRA,  державний номер НОМЕР_2,  внаслідок чого відповідача було притягнено до адміністративної відповідальності постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 8 травня 2007 року (а. 6). Висновком автотоварознавчої експертизи був встановлений розмір шкоди,  завданої власнику автомобіля CHEVROLET NUBIRA,  державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_4 - 26 646 грн. 22 коп. (а.с.  15-22).

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом З частини 2 наведеної статті встановлено,  що моральна шкода полягає,  зокрема,  у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частиною 2 статті 1167 Цивільного процесуального кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи,  яка її завдала в випадках,  встановлених законом.  Частиною 2 статті 1187 встановлений такий випадок - шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.  Відповідно до частини 5 наведеної статті особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відтак,  колегія судців вважає законним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача відшкодувати моральну шкоду.

При цьому відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  викладених у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,  або інших негативних явищ,  заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір моральної шкоди,  визначений судом,  відповідає наведеним положенням та був встановлений судом першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості,  а також обставин справи - глибини душевних страждань у зв'язку з пошкодженням майна,  тривалості зміни звичного укладу життя тощо. Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду,  а твердження апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди є необгрунтованими.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтею 303,  пунктом 1 частини 1 статті 307,  частиною 1 статті 308,  пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарг протягом двох місяців з дня набрання законної сили.