Справа № 11-2871/08    

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

Головуючий в 1 інстанції: Данілюк О.С.

Доповідач: Залізняк P.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26.12.2008 року колегія судців Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді     Чепура О.М.

суддів     Залізняк P.M., Повзла В.В.

за участю прокурора     Красної К.О.

засудженого     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 27.10.2008р. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ленінського районного суду м.Донецька від 27.10.2008р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Донецька, українець, громадянин України, з неповною середньо освітою, неодружений, непрацюючий, мешкаючий в м.Донецьку, вул.Купріна 6.21, кв.14, раніше судимий:

22.09.2006р. Ленінським райсудом м.Донецька за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з дворічним іспитовим строком, засуджений за ч.3 ст.185 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 12.06.2008р. приблизно о 01 год. 00 хв., помітив ключ від сараю, що був без нагляду на подвір'ї, розташований у будинку АДРЕСА_1, після чого, у нього виник намір на викрадення чужого майна. Реалізуючі свій злочинний намір, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, ОСОБА_1, використав даний ключ, проник до приміщення вказаного сараю, звідки таємно викрав скутер «Навігатор-ТХМ50ОД-В», що належав ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 3800 грн. З викраденим з місця злочину зник, розпорядившись їм на власний розсуд.

Зазначений вирок суду був оскаржений засудженим ОСОБА_1, який вважає призначене йому покарання судом надто суворим та просить вирок суду скасувати, оскільки судом не враховано його особу, обставини, що пом'якшують покарання, та призначити йому покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією статті. Вмотивовує свої доводи тим, що він повністю визнав свою вину у вчиненому злочину, на теперішній час усвідомив свій вчинок, має хвору матір, перебуває на обліку у невропатолога з діагнозом - мігрень, злочин вчинив з тієї причини, що оскільки матеріальне становище його сім'ї нижче середнього, просить врахувати, що він є неповнолітнім та ще не пізнав життя, хоче здобути освіту. Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вирок вважав законним та обґрунтованим та прохав відмовити в задоволенні апеляції, засудженого ОСОБА_1, який прохав вимоги апеляції задовольнити в повному обсязі, призначити йому менш сувору міру покарання, дослідивши матеріали справи в межах поданої апеляції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу врахувавши ступень тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти власності; особу винного, що негативно характеризується за місцем навчання, не проявляючи інтересу до навчання, раніше судимого, який в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання вчинив новий злочин; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання; обставину, що пом'якшує покарання - засуджений є неповнолітньою особою.

Суд першої інстанції обґрунтовано призначив покарання засудженому ОСОБА_1 у відповідності з п.4 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 „Про практику призначенням суддями кримінального покарання", а саме, виходячи з того, що відповідно до ч.2 ст.75, ч.3 ст.78 КК України вчинення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання, та незастосування повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин.

Посилання засудженого на обставину, що пом'якшує покарання, як повне визнання ним своєї вини у вчиненому злочину, неможливо прийняти до уваги, оскільки за попереднім вироком ОСОБА_1 був засуджений за злочин проти власності, та свою вину у його вчиненні також визнав в повному обсязі, але це не перешкодило йому знов вчинити аналогічний злочин.

Доводи апеляції засудженого щодо пом'якшення призначеного йому покарання на тій підставі, що його мати хворіє, а він перебуває на обліку у невропатолога з діагнозом -мігрень, та має намір на здобуття освіти, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами кримінальної справи, та самі по собі є недостатніми підставами для цього.

Враховуючи наведене, доводи апеляції засудженого щодо суворості призначеного покарання є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження нових злочинів, та підстав для його пом'якшення, колегією суддів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 27.10.2008р. по кримінальній
справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК
України, залишити без змін.