АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1149-Ф/08          

  Головуючий суду першої інстанції     Короткова Л.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції     Ломанова Л.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого - судді     Ломанової Л.О.,

суддів     Авраміді Т.С. , Пономаренко А.В.

при секретарі     Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа - ОСОБА_5,  про визнання таким,  що втратив право користування жилим приміщенням,  за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 березня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року ОСОБА_3  на підставі статей 71,  72 Житлового кодексу України звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким,  що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1,  у зв'язку з непроживанням відповідача без поважних причин в квартирі понад 6 місяців з 1997 року.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 березня 2008 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням,  ОСОБА_3  подала апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись те,  що судом було безпідставно визнано поважною причиною відсутності відповідача у спірному житлі недоведений факт його перебування під вартою протягом 2005 - 2007 років,  просить скасувати рішення та ухвалити нове,  яким задовольнити її позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  вислухавши пояснення позивача та третьої особи,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач мав поважні причини відсутності у спірному житлі понад шість місяців,  оскільки він до 31 жовтня 2007 року перебував під вартою.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів.

З матеріалів справи,  зокрема постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 23 вересня 2005 року (а.с.  13) та постанови про оголошення відповідача у розшук (кримінальна справа № 1/680/07 - а.с.  60) вбачається та не оспорюється позивачем,  що востаннє у спірній квартирі ОСОБА_4 перебував наприкінці 2005 року,  після чого з 8 грудня 2005 року знаходився у розшуку. Розшук відповідача був припинений у зв'язку з його затриманням (а.с.  54),  яке було проведене 19 серпня 2007 року (кримінальна справа № 1/680/07 - а.с.  84). Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 був обраний судом постановою від 21 серпня 2007 року (кримінальна справа № 1/680/07 - а.с.  84).

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту,  обмеження волі,  позбавлення волі на певний строк чи довічного позбавлення волі- протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання,  якщо в цьому будинку,  квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Між тим,  у матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача під вартою,  його арешту,  обмеження волі чи позбавлення волі в період з вересня 2005 року до серпня 2007 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3  про визнання ОСОБА_4 на підставі статей 71,  72 Житлового кодексу України таким,  що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України недоведеність обставин,  що мають значення для справи,  які суд вважав встановленими є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Згідно з частиною 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції,  не передаючи справи на новий розгляд,  ухвалює нове рішення,  суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене,  на підставі статей 71,  72 Житлового кодексу України,  керуючись частинами 1 і 5 статті 88,  статтею 303,  пунктом 2 частини 1 статті 307,  пунктом 2 частини 1 статті 309,  частиною 2 статті 314,  статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 березня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити позов ОСОБА_3.

Визнати ОСОБА_4 таким,  що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати - 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.