Справа №22-919/06                                    Головуючий у 1 інстанції: Андрійцьо В.Д.

Категорія : 34                                                               Доповідач : Готра Т.Ю.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 липня 2006 року                                                                                         м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої: Готри Т.Ю.,

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Мацунича М.В.,

при секретарі: Махмутовій В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від З квітня 2006 року,-

встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 1 серпня 2002 року вона уклала шлюб з відповідачем від якого мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Однак, подружнє життя у них не склалося, так як вони мають різні погляди на життя і різні характери. Шлюбні відносини припинені і примирення між ними є неможливим.

Посилаючись на наведені обставини просила шлюб, зареєстрований 01 серпня 2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області за актовим записом НОМЕР_1 між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвати, дитину залишити на її утриманні і вихованні, а також стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання дитини.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб, зареєстрований 01 серпня 2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за актовим записом НОМЕР_1 - розірвано.

Дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження - залишено проживати з матір»ю ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 06.12.2005 року і до досягнення нею повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В апеляційній скарзі відповідач  Філіп  В.І.просить рішення суду в частині залишення малолітньої доньки проживати разом з матір»ю ОСОБА_1 та стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки скасувати, як незаконне і необгрунтоване, і ухвалити нове, яким дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 -залишити проживати з ним.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, вимоги викладені в ній просили задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини тощо обов»язковою є участь органу опіки і піклування, який згідно ч.5 даної норми закону повинен подати суду письмовий висновок щодо розв»язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як убачається з матеріалів справи, то орган опіки і піклування судом першої інстанції до участі в розгляді справи не залучався, в матеріалах справи про це відсутня відповідна ухвала, письмовий висновок щодо розв»язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини даним органом не подавався, а що стосується представника органу опіки і піклування ОСОБА_6, то його повноваження, згідно доручення від 05.01.2005 року за №НОМЕР_2 (а.с.26) закінчилися ще 31.12.2005 року, тоді як судове рішення було ухвалено 3 квітня 2006 року.

З огляду на наведене, колегія судців вважає, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 3 квітня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.