Справа № 2-а-5/ 2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10  лютого   2010 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

                                     головуючого – судді Черних Є.А.

                                                    секретаря – Пінега  Я.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Барвінкового справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області  про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, недоплаченої щорічної  разової    грошової  допомоги як  інваліду  війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач   звернувся до суду з адміністративним позовом до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області про визнання незаконним дії відповідача щодо відмови  в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та зобов’язання здійснити перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення та виплатити недоотримані у  2006  році кошти  в  сумі  1630 грн., у 2007  році – 1910  грн., у 2008 році – 2505 грн., в 2009 році – 2905 грн. відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішень Конституційного суду  України  від  09.07.2007 року №6- рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.  

В обґрунтування своїх вимог позивач  посилається на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом  ІІ групи, а тому має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте нарахування та виплата вказаної соціальної виплати здійснювалася відповідачем в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством.

Крім  того, позивач  вказував, що  у відповідності  до   Закону  України  «Про   статус  ветеранів  війн, гарантії  їх  соціального    захисту» держава  повинна  щорічно  йому  виплачувати разову  грошову  допомогу  до  5 – травня в  розмірах: за  2006  рік – 2512 грн., 2007  рік – 2920.48 грн., 2008  рік – 3418  грн., 2009  рік   -3922  грн..

Раніше з  письмовою  заявою  позивач  звертався  до відповідача  з  проханням  провести  перерахунок  щорічної  допомоги  на  оздоровлення, проте  йому  було  відмовлено.

В  судове  засідання  позивач  не  з’явився, просив  справу  розглянути  у  його  відсутність.

Відповідач  – Барвінківське  районне  управління  праці  та  соціального  захисту  населення подало  клопотання про  слухання справи у відсутність представника  та  надало  заперечення проти  позову, з якого  вбачається, що заявлений позов не визнає, вказуючи на те що управління дійсно   проводить нарахування та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії інваліду  ІІ групи. Вважає, що їх дії при виплаті вказаної допомоги є цілком законними, оскільки вони проводили нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення. Виплати  сум  разової  допомоги до  5  травня  проводилися  також   у  відповідності  до   чинного  законодавства.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. До такого висновку суд прийшов на підставі наступного.

Позивач  має  статус  особи, що  постраждала  внаслідок   Чорнобильської  катастрофи 1 категорії, є  інвалідом  2  групи та   інвалідом  війни, що  підтверджується  відповідними  посвідченнями.

Відповідно до листа Барвінківського  районного  управління  праці  та соціального  захисту  населення від 25  січня  2010  року позивачеві виплачувалася щорічна  допомога  на  оздоровлення як  інваліду ІІ групи з захворюванням, пов’язаним з  виконанням робіт при ліквідації  аварії  на  ЧАЕС: 16.03.2007 року – 120 грн., 18.02.2008  року – 120 грн., 29.01.2009 року – 120 грн.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 2-ї групи інвалідності виплачується в розмірі 5  мінімальних заробітних плат.

Відповідно  до    ч. 5    ст.  13   Закону  України  «Про   статус в ветеранів   війни,  гарантії  їх  соціального  захисту» щорічно до  5  травня   інвалідам  війни  виплачується разова  грошова  допомога у  розмірах: інвалідам  1  групи – 10  мінімальних  пенсій  за  віком, інвалідам  2  групи – 8  мінімальних  пенсій  за  віком, інвалідам  3  групи – 7  мінімальних  пенсій  за віком.

Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зазначені  виплати   до  5  травня та  щорічна  разова  допомога  на  оздоровлення  здійснюються  щороку та мають  разовий  характер. Таким  чином, право   особи  на  їх  отримання та  обов’язок  органів   соціального  захисту   населення здійснити  такі  виплати   припиняються  з  моменту   виплати  певних  сум, розмір  яких  визначається  на час виплати.    

Щорічна допомога на оздоровлення  позивачу  була  виплачена у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а  саме: у 2007-2009 р.р. – 120,00 грн. за кожний рік окремо. До  5  травня  -  26  квітня    2007  року   - 360  грн.,  30  квітня  2008  року -  400 грн., 21  квітня  2009  року – 430  грн.

 Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, в тому  числі п.30 ст.71  Закону , яким було зупинено дію статті 48 Закону № 796-ХІІ, в частині виплати компенсацій і допомогу в  розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно  до  ст. 150  Конституції  України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, то  здійснення виплат грошової допомоги на  оздоровлення, що були  проведені до набрання ним  чинності, слід визнати правомірними, у  зв’язку  з  діючим на той  час  положенням  п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно  до  розрахунку недоплати, виплата грошової  допомоги  на  оздоровлення за 2007 рік  позивачу була  здійснена  у  березні 2007 року, одноразової  допомоги  до  5  травня – 10  травня  2007  року, тобто  до  набрання  чинності  вищезазначеним  рішенням  КСУ. 

Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме п.п.11,28 розділу 2, ст.48 Закону України “Про соціальний статус і захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру і порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2008 року.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі і внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом в редакції, що діяла до внесення змін Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Так як позивач реалізував своє право на отримання допомоги на оздоровлення 18.02.2008 року, то дії відповідача на момент виплати були правомірними, оскільки орган соціального захисту населення діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством України і здійснював виплату на підставі діючого бюджетного закону на 2008 рік та Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, так як з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року він не мав повноважень здійснювати виплати позивачу допомоги на оздоровлення  у розмірах встановлених ст.48 Закону України “Про соціальний статус і захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення цього закону не діяли. А з моменту реалізації позивачем права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, та  одноразової  допомоги  до  5  травня, які носять разовий характер, у відповідача припинився обов’язок щодо їх виплат, а тому вимоги позивач щодо перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення на 2008 рік не підлягають задоволенню.

Тому відповідач правомірно виконав взяті державою зобов'язання по  виплаті грошової  допомоги  на  оздоровлення та  одноразової  допомоги  до  5  травня та не порушив прав позивача на  її  отримання.

В 2009 році позивачеві була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ї категорії 2-ї групи інвалідності в сумі 120 грн. 29.01.2009 року, та одноразової  допомоги  до  5  травня  - 21  квітня  2009  року, тобто після 22.05.2008р., а отже органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення та  одноразової  допомоги  до  5  травня, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та  одноразової  допомоги  до  5  травня у конкретно визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення замість органу, якому надані такі повноваження.

      На 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а  тому  в задоволенні  вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік  слід  відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 11,71, 159-163, 181 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. у справі «Про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)», Законом  України «Про  статус   ветеранів  війни, гарантії   їх  соціального  захисту»,   суд

    П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1   до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області  про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, недоплаченої щорічної  разової    грошової  допомоги як  інваліду  війни задовольнити  частково.

Визнати відмову Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області у виплаті ОСОБА_1       щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік  та  одноразової  допомоги  до  5  травня незаконною.

Зобов'язати  Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення  Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1           щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог  Закону України  ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та  одноразову  грошову  допомогу до  5  травня    за  2009   рік  в  розмірі  8  мінімальних  пенсій  за віком.

В  задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного  адміністративного суду через Барвінківський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня винесення мотивованої постанови  заяви про апеляційне оскарження  і подання  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги,  або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повне  рішення  суду  виготовлено   11   лютого   2010  року.

Суддя

Барвінківського районного суду

Харківської області                                 Є.А. Черних.