ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 жовтня 2010 року 14:20 № 2а-3507/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Контрольно-ревізійного управління в Київській області
до Державного підприємства "Державна циркова компанія України"
про зобов`язання відповідача відшкодувати витрати на оплату праці працівників відповідача на суму 347864,48 грн. та проведених нарахувань на заробітну плату на суму 127874,97 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач просить суд зобов`язати Відповідача виконати пред`явлену за результатами ревізії вимогу від 12.09.2008 року №03-13/6506 в частині вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування до державного бюджету зайво виплаченої заробітної плати на загальну суму 475 739,45 грн. Звертає увагу суду на відсутність інформації щодо укладення договорів між цирками та приватними підприємствами.
Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає позовні вимоги безпідставними. Вказує, що зазначена сума заробітної плати виплачувалась артистам у період гастролей з 01.01.2006 року по 01.06.2008 року правомірно та у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», п. 5.2 Колективного договору.
Зазначає, що відсутність у Позивача доказів укладення договорів між цирками і приватними підприємствами для прокату програм не є підтвердженням відсутності таких договорів взагалі. На підтвердження своєї позиції надав суду копії таких договорів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Контрольно-ревізійним управлінням в Київській області на підставі плану контрольно-ревізійної роботи на ІI квартал 2008 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Державна циркова компанія України»(код ЄДРПОУ 19070084, вид діяльності за КВЕД -92.34.0 Інша видовищно-розважальна діяльність) за період з 01.01.2006 року по 01.06.2008 рік.
Ревізія проводилася з 26.06.2008 року по 28.08.2008 року (з перервою з 30.07.2008 по 18.08.2008 рр.). В ході ревізії Позивачем «…проведено вибіркову перевірку відповідності документів на надання послуг умовам укладених договорів та перевірку повноти відображення доходів ДП «Державна циркова компанія України», в результаті чого виникла необхідність у проведенні зустрічних звірок з метою підтвердження або спростування факту перебування на гастролях та участі артистів Відповідача з номерами в цирковій програмі у 2006-2007 роках та січні-травні 2008 року…За результатами проведених зустрічних звірок підтверджено факти участі артистів Відповідача в прокаті циркових програм, що фактично були організовані приватними підприємцями, на підставі укладених договорів з цирками, до яких були направлені на гастролі артисти ДП «Державна циркова компанія України»…У зв`язку з відсутністю зворотної інформації та фактів укладення договорів цирками з приватними підприємцями, Відповідачем здійснювалося нарахування заробітної плати за весь період гастролей артистів, проте відшкодування понесених витрат не проводилось…На підставі вищенаведеного, ДП «Державна циркова компанія України`зайво проведено витрат з оплати праці працівників на загальну суму 347 864,48грн. та зайво проведено нарахувань на заробітну плату на загальну суму 123 874,97грн.».
Вказані порушення зафіксовані в акті від 28.08.2008 року № 03-08/17 (далі -акт ревізії), на підставі якого Позивачем було направлено лист з пред`явленням вимоги Державному підприємству «Державна циркова компанія України`від 12.09.2008 року №03-13/6506, пункт 4 якої зобов`язує останнього вжити заходів щодо забезпечення відшкодування до державного бюджету зайво виплаченої заробітної плати артистам, які працювали на гастролях в межах України за приватними контрактами, та відповідно отримували заробітну плату за місцем прокату циркових програм, на суму 475 739,45 грн.
Оскільки вимога від 12.09.2008 року №03-13/6506 виконана не була, КРУ в Київській області звернулось до суду з позовом про її примусове виконання.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Зі змісту ч.2 ст. 19 Конституції України випливає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів ст. 3 Закону про ДКРС державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі -Закон про ДКРС) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Приписи ч. 7 ст. 10 Закону про ДКРС надають Позивачу право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства тощо.
Відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону про ДКРС органам державної контрольно-ревізійної служби надається право на звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як було встановлено, вимога КРУ в Київській області Відповідачем виконана не була, а тому Позивач мав право звернутися до суду із позовом про її виконання.
Оцінюючи твердження Позивача про незаконність виплати заробітної плати артистам Відповідача на загальну суму 347 864,48грн., суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати містить ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Наведені норми трудового законодавства визначають, що суб`єктом, який виплачує заробітну плату працівникові, є власник або уповноважений ним орган. Як вбачається з матеріалів справи, заробітна плата виплачувалася артистам цирку саме Державним підприємством «Державна циркова компанія України», яке в розумінні приписів ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці`є роботодавцем, а отже на нього покладено обов`язок виплачувати заробітну плату.
Приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу встановлюють, що на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи укладається колективний договір.
Згідно п. 5.3.8 Колективного договору між адміністрацією і профспілковою організацією ДП «Державна циркова компанія України`на 2005-2008 роки, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.08.2005 року №24 (далі -Колдоговір) адміністрація зобов`язана забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам Компанії, за умови наявності коштів на рахунках Компанії, і несе повну відповідальність за затримку з її погашенням та створенням заборгованості згідно чинного законодавства України.
Положення п. 7.2 Колдоговору передбачають застосування гнучкого режиму робочого часу для артистичного складу, водіїв, асистентів, уніформістів і іншого обслуговуючого складу. Також ними встановлено норму виступів на місяць -20-25 разів. При невиконанні місячної норми не з їхньої вини, у місячний заробіток включається оплата всієї репетиційно-підготовчої та тренувальної роботи, час переїздів, пакування та розпакування виробничого багажу.
Зі змісту вищевказаного пункту випливає, що Відповідач зобов`язаний виплачувати заробітну плату артистам, зокрема, за 20-25 виступів на місяць. Твердження Контрольно-ревізійного управління в Київській області про те, що заробітна плата виплачувалася неправомірно суд оцінює критично, оскільки Позивачем не подано доказів того, що кількість виступів артистів була більшою/меншою норми, визначеної п. 7.2 Колективного договору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення зустрічних звірок КРУ в Луганській області, КРУ в Харківській області, КРУ в АР Крим, КРУ в Запорізькій області, КРУ в Донецькій області, КРУ у Львівській області, КРУ в Одеській області, КРУ в Дніпропетровській області встановлено, що за участю артистів Відповідача ДП «Луганський державний цирк`проведено 237 вистав, ДП «Сімферопольський державний цирк» - 251 виставу, ДП «Донецький державний цирк»- 177 вистав, ДП «Запорізький державний цирк»- 194 вистави, ДП «Львівський державний цирк»- 227 вистав. Проведеним співставленням кількості проведених вистав, зазначених в договорах та вартістю однієї вистави, згідно наданих Відповідачем калькуляцій та даних оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 361 «Розрахунки з іншими дебіторами», розбіжностей не встановлено. Тобто, Позивач не заперечує правомірність дій Відповідача при укладенні договорів про проведення вистав.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що між Відповідачем та цирками укладені договори про направлення циркових номерів на роботу, зокрема, з ДП «Львівський державний цирк»(договори №2 від 17.01.2008 року, №13 від 03.03.2008 року, № б/н від 25.04.2008 року), ДП «Донецький державний цирк»(договір №28 від 08.06.2007року), ДП «Луганський державний цирк»(договір № б/н від 20.01.2006 року), ДП «Запорізький державний цирк»(договір №44 від 12.12.2005року). У кожному з наведених вище договорів серед обов`язків Відповідача було зазначено, що останній бере на себе зобов`язання сплачувати заробітну плату артистам та надбавку за роз`їзний характер роботи. З вищенаведеного випливає, що саме Відповідач за умовами вказаних договорів був зобов`язаний здійснювати виплату заробітної плату своїм артистам. Укладаючи зазначені вище договори про направлення циркових номерів на роботу, Відповідач не змінює свого правового статусу роботодавця по відношенню до артистів, а тому обов`язок щодо виплати заробітної плати останнім лежить саме на ДП «Державна циркова компанія України». Зазначені вище договори є лише підтвердженням походження коштів, за рахунок яких працівникам Відповідача -артистам, здійснювалася виплата заробітної плати. Доказів про те, що за вказаними договорами артисти працювали лише в межах норм, встановлених п. 7.2 Колективного договору Позивачем не надано, тому твердження останнього про зайву виплату Відповідачем заробітної плати на загальну суму 347 864,47 грн. є необґрунтовані.
Крім іншого, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як було встановлено раніше, Позивач не ставить під сумнів правомірність укладення Відповідачем вказаних договорів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 204 ЦК України, ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці», суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду достатніх доказів того, що Відповідач діяв з порушеннями приписів чинного законодавства та п. 7.2 Колективного договору при виплаті заробітної плати працівникам в період з 2006 року по травень 2008 року.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.10.2010 р.