Категорія 2.8
Справа 2а-24360\09\1270
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2010 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шембелян В.С. при секретарі судового засідання Лисенко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про видворення, -
В С Т А Н О В И В:
20 липня 2009 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою інспектора ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області Великоцького С.В. від 06.06.09р. його було видворено за межі України та заборонено в’їзд на 3 роки. Позивач прибув на територію України для навчання у Східноукраїському національному університеті ім. В.Даля. 23.02.08р. він побрався з громадянкою України ОСОБА_4, від сумісного шлюбу є дитина. На момент винесення постанови про видворення паспорт громадянина Пакистану знаходився у ВГІРФО ГУМВС України м. Києва для оформлення дозволу на перебування на території України, таким чином, висновки постанови про те, що позивач не здійснював заходів щодо легалізації свого перебування в Україні не відповідають дійсності.
Крім того, постанова від 06.06.09р. винесена з порушенням чинного законодавства, а саме: в постанові не зазначено, які правові норми порушено позивачем, не зазначені причини видворення його за межі України, тому видворення є безпідставним. В Пакистані складна політична ситуація, тому видворення може загрожувати життю позивача. Оскаржувана постанова від 06.06.09р. позбавляє позивача можливості приймати участь у виховані дитини. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати неправомірними дії посадових осіб ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області щодо прийняття постанови від 06.06.09р. про видворення та заборону в’їзджати до України та скасувати вказану постанову.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та просив їх задовольнити.
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив суд задовольнити їх. Також пояснив суду, що в нього на руках є лише ксерокопія довідки ВГІРФО в м. Києві без номеру від 14.05.2009 року. Оригінал її він надав працівникам СГІРФО Кам’янобрідського РО ЛМУ УМВС України в Луганській області, підчас перевірки в нього документів, що посвідчують його особу, 3.06.2009 року в парку ім. 1-го травня м. Луганська. Оригінал вказаного документу йому не було повернуто.
Представник відповідача ГУМВС України в Луганській області в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач з 10.05.09р. перебуває на території України незаконно. Він не вжив жодних заходів щодо оформлення документів для перебування на території України на законних підставах. Інформація щодо переслідування громадян не знайшла свого підтвердження. Крім того, до ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області неодноразово надходили скарги від колишньої дружини позивача, яка скаржилась на те, що позивач влаштовував сварки, погрожував їй. ОСОБА_6 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ст. 203 КУпАП. У зв’язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що ксерокопія довідки, якою апелює позивач, не є належним доказом у справі, оскільки оригіналу її суду не представлено. Крім того, з відповіді ВГІРФО ГУМВС України в м. Києві вбачається, що зазначена довідка ними не видавалась. Паспорт у позивача весь час знаходився на руках, він не вилучався. Штамп в паспорті проставлявся в день винесення постанови, тобто 06.06.09р. Після закінчення терміну перебування на території України позивач повинен був протягом трьох днів звернутись ВГІРФО ГУМВС України в Луганської області, для продовження терміну перебування на території України, однак, позивач цього не зробив. Тому є всі законні підстави вважати, що громадянин Пакистану ОСОБА_6 незаконно перебуває на території України, тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області капітаном міліції Велікоцьким С.В. було винесено постанову від 06.06.09р. про видворення та заборону ви’їзду в Україну громадянину Пакистану ОСОБА_6, відповідно до якої встановлено, що 03.06.09р. в ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегальній міграції та території Кам’янобрідського району міста Луганська, співробітниками було виявлено громадянина позивача, який перебував на території України не легітимно (а.с. 18).
Підставами для видворення позивача були ті обставини, що позивач з 10.05.09р. незаконно перебуває на території України, ніяких дій щодо легалізації свого становища на території країни не здійснює, таким чином, порушує вимоги ЗУ «Про правовий статус іноземців» та «Правила в’їзду іноземців в Україну, виїзду і транзитного проїзду через її територію», що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 29.12.1995 року.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3929 від 04.02.94р. іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Iноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Iноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Статтею 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.94р. передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.94р за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 27. Положення «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.95р. продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації.
Згідно з паспортом позивача термін його перебування в Україні закінчився 10.05.2009 року, що підтверджено штампом ВГІРФО ГУМВС України в Луганській області (а.с.9).
Суд не вважає належним доказом у справі ксерокопію довідки ВГІРФО в м. Києві без номеру від 14.05.2009 року, яку надано позивачем на підтвердження своєчасності звернення до органів УГІРФО щодо продовження строку перебування в Україні. Оригінал зазначеного документу суду не представлено, доказів вилучення оригіналу вказаної довідки працівникам ВГІРФО Кам’янобрідського РО ЛМУ УМВС України в Луганській області позивач не надав. Крім того, ці обставини спростовуються наданою на запит суду інформацією ВГІРФО Кам’янобрідського РО ЛМУ УМВС України, копією пояснень позивача, що були відібрані в нього під час затримання 03.06.2009 року, і показаннями свідка ОСОБА_3, який пояснив, що під час затримання позивача та огляду документів, що посвідчують його особу, в нього на руках був паспорт, а не зазначена позивачем довідка. Також з відповіді УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 3.12.2009 року №11/вх8259 вбачається, що довідка з фотокарткою без номеру від 14.05.2009 року позивачу ними не видавалася ( а.с. 12, 80, 83).
Як встановлено судом, під час перебування на території України позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУоАП, тобто мешкав на території України за адресою: Луганська область, м. Червонопартизанськ, вул. Києвська, 28\1 без реєстрації, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 29.07.08р. ( а.с. 34).
Пунктом 35 Положення «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.95р. передбачено, що за порушення цих Правил іноземці та особи без громадянства притягаються до відповідальності згідно із Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Відповідно до частин 1,2 ЗаконуУкраїни “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
За встановлених судом обставин, позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог. Тому, на підставі вищевказаних доказів, представлених стороною відповідача, суд вважає, що відповідачем була правомірно винесена постанова від 06.06.09р про видворення та заборону в’їджати до України громадянину Пакітсана ОСОБА_6 строком на 3 роки.
На підставі викладенного, суд не знаходить підств для задоволення позову.
Питання щодо судових витрат вирішується відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про видворення за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено та підписано в повному обсязі 03 лютого 2010 року
Суддя В.С. Шембелян