категорія № 6.11
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2010 року справа № 2а-346/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ципко О.В.
при секретарі – Шабаліній О.С.,
прокурор-заявник не з’явився,
за участю представників:
від позивача: Сизової М.П. (довіреність №03-02/4 від 11.01.2010 р.),
від відповідача: Єжової Н.М. (довіреність № 11 від 12.01.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокуратури Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Луганський центр утилізації відходів» про стягнення коштів за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, -
ВСТАНОВИВ:
20 січня 2010 року прокуратура Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – ЛОВ ФСЗІ) звернулась до суду з позовом про стягнення коштів з комунального підприємства «Луганський центр утилізації відходів» (далі – КП «ЛЦУВ») за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 53 745,76 грн.
В позові прокурор-заявник зазначив, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875 –ХІІ у відповідача в 2008 році замість 4 інвалідів працювало 2 інваліда, в порушення ст.20 цього Закону на підприємстві були не зайняті інвалідами 2 робочих місця, тому відповідач до 15.04.2009 року самостійно повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 50 488,51 грн. Оскільки цю суму відповідачем не було сплачено, Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня у сумі 3 257, 25 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом склала 53 745,76 грн., яку прокурор-заявник просив стягнути з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення та пояснив, що 28 вересня 2007 року між КП «ЛЦУВ» та відділенням № 27 Київської філії АКБ «Європейський» було укладено договір № РКО/015/1201 на відкриття та обслуговування розрахункового рахунку відповідача № 26002001626401. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік сума адміністративно-господарської санкції складала 52 860,22 грн., з якої 2 371,71 грн. було сплачено відповідачем. Залишок несплаченої санкції у розмірі 50 488,51 грн. був перерахований з 19.03.2009 р. по 01.04.2009 р. платіжними документами через відділення № 27 Київської філії АКБ «Європейський», однак відділенням № 27 Київської філії АКБ «Європейський» не були виконанні платіжні доручення через скрутний фінансовий стан АКБ «Європейський». Тому представник відповідача вважає, що пеня за несплату адміністративно-господарської санкції застосована неправомірно, саму санкцію сплачено відповідачем самостійно та в строк, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Позивач відповідно до пункту 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 є територіальним органом Фонду, який на виконання наданих повноважень здійснює контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом і сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі — Закон України № 875-ХІІ), встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, — у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 4 працівників. У 2008 році замість 4 інвалідів працювало лише 2, тому кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 2 особи (звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік – а.с. 8).
Згідно зі ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З матеріалів справи убачається, що відповідач, в порушення вимог ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів тільки з січня по квітень 2008 року. Підтвердженням цього є довідка Луганського міського центру зайнятості № 1/07-4837 від 20.10.2009 р. та копії звітів за формою №3-ПН (а.с. 9-13). Таким чином, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо інформування відповідних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. Тим самим відповідач порушив вимоги ст.ст.19, 20 Закону України № 875-ХІІ.
Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.
Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 8), сума адміністративно-господарської санкції була визначена відповідачем самостійно та склала 52 860,22 грн., з якої 2 371,71 грн. було сплачено відповідачем, що підтверджено розрахунком позивача суми позову (а.с. 7) та поясненнями сторін. Залишок несплаченої адміністративно-господарської санкції у розмірі 50 488,51 грн. була перерахована відповідачем в період з 19.03.2009 р. по 01.04.2009 р. платіжними дорученнями №№ 3136, 3137, 3140, 3141, 3142, 3143, 3144, 3145, 3146 через відділення № 27 Київської філії АКБ «Європейський» (а.с 27-31). Але відділення № 27 Київської філії АКБ «Європейський» не виконало платіжні доручення відповідача посилаючись на скрутний фінансовий стан АКБ «Європейський» (лист № 117 від 17.03.2009 р. – а.с. 32).
Згідно п. 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346 (далі Закон України № 2346) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Законом України № 2346 передбачено, що у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення, чого не відбулося.
Згідно ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню
у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем добровільно та в строк, до 15 квітня 2009 року, було погашено суму адміністративно-господарської санкції шляхом надання до відділення № 27 Київської філії АКБ «Європейський» відповідних платіжних доручень, яку не з вини відповідача своєчасно не було переказано банківською установою позивачу – ЛОВ ФСЗІ. Суд вважає, що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарської санкції, яку відповідач фактично сплатив, у зв’язку з чим, у позивача не було підстав і для нарахування пені відповідно до ч.2 ст.20 Закону № 875-Х11 через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№ 875-ХІІ, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог прокуратурі Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Луганський центр утилізації відходів» про стягнення коштів за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 23 лютого 2010 року.
Суддя О.В. Ципко