Справа № 2а-27941/09/1270
Категорія № 6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2010 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Шембелян В.С.,
при секретарі: Лисенко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Прокурора Білокуракинського району в інтересах держави в особі Білокуракинського районного центру зайнятості Луганської області до відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
20 листопада 2009 року Прокурор Білокуракинського району в інтересах держави в особі Білокуракинського районного центру зайнятості Луганської області звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відкрите акціонерне товариство „Білокуракинський елеватор” перебуває на обліку у Білокуракинському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 26.08.1997 р. за персональним номером 121600037. Всі роботодавці – підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю повинні своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до цільового централізованого Фонду за найманих працівників у порядку і розмірах передбачених ч. 2 п.2 ст.35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, та п. 2 ст. 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ.
Білокуракинським районним центром зайнятості було проведено планову перевірку відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. В ході проведення перевірки було виявлено, що два працівника ВАТ „Білокуракинський елеватор” займали в різні періоди часу посаду головного бухгалтера на підставі трудових угод. Згідно цих угод, вони підлягали всім видам державного соціального страхування, але самі ж бухгалтера сприймали цю угоду як цивільно-правову і відрахування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ними не проводилося в зв’язку з чим підприємству було донараховано страхових внесків на суму 78,10 грн., було нараховано пеню в розмірі 22,70 грн. та штраф у розмірі 9984,00 грн., за неповне перерахування страхових внесків. За результатами цієї перевірки було складено акт № 55 від 03.07.2009 р. Копію акту було вручено 03.07.2009 року члену ліквідаційної комісії Муренець Л.М. для підпису, але від підпису акту члени ліквідаційної комісії відмовилися.
Білокуракинським районним центром зайнятості 03.08.2009 року у відповідності до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці від 18.12.2001 року № 339 було прийнято рішення про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 10084,80 грн.
До цього часу заборгованість підприємством не сплачена.
02 лютого 2010 року на адресу суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов в якому зазначив, ВАТ „Білокуракинський елеватор” 12.01.2010 року було надано до Білокуракинського районного центру зайнятості „Розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за 2009 рік”. В цій відомості залишок заборгованості на кінець звітного періоду за платником складає 10284,52 грн., з них недоїмка за платником – 179,71 грн.; штраф - 9984 грн.; пеня – 22,70 грн.; сума страхових внесків строк сплати яких ще не настав на момент подання звітності – 98,11 грн.
Таким чином, заборгованість за ВАТ „Білокуракинський елеватор” складає всього 10284,52 грн.
У судовому засіданні прокурор – заявник та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали, просили стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10284,52 грн.
Представник відповідача відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” в судове засідання не з'явився, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не доповів, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Вислухавши пояснення прокурора – заявника, представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру” підставою представництва прокурором інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних , політичних і державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльність фізичних або юридичних осіб), що вчиняються у відносинах між ними або державою.
Відкрите акціонерне товариство „Білокуракинський елеватор” перебуває на обліку у Білокуракинському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 26.08.1997 р. За персональним номером 121600037.
Пунктом 3 ст. 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно із п.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111, роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлений ч.2 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» №2213 -ІІІ від 11.01.2001 року.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків.
Пунктом 1 ч.1 ст.38 вказаного Закону визначено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Пунктом 3 ч.1 ст.38 Закону передбачено, що пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №339 від 18.12.2000 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.01.2001 р. за № 30/5221, затверджено порядок обліку платників страхових внесків, обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. При цьому Розділом 9 продубльовано вказані положення Закону стосовно відповідальності платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Згідно із ч.2 ст.38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.
Білокуракинським районним центром зайнятості було проведено планову перевірку відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. В ході проведення перевірки було виявлено, що два працівника ВАТ „Білокуракинський елеватор” займали в різні періоди часу посаду головного бухгалтера на підставі трудових угод. Згідно цих угод, вони підлягали всім видам державного соціального страхування, але самі ж бухгалтера сприймали цю угоду як цивільно-правову і відрахування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ними не проводилося в зв’язку з чим підприємству було донараховано страхових внесків на суму 78,10 грн., було нараховано пеню в розмірі 22,70 грн. та штраф у розмірі 9984,00 грн., за неповне перерахування страхових внесків. За результатами цієї перевірки було складено акт № 55 від 03.07.2009 р. Копію акту було вручено 03.07.2009 року члену ліквідаційної комісії Муренець Л.М. для підпису, але від підпису акту члени ліквідаційної комісії відмовилися. (арк. справи 9-10).
Білокуракинським районним центром зайнятості 03.08.2009 року у відповідності до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці від 18.12.2001 року № 339 було прийнято рішення № 1 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у т.ч. донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у розмірі 10084,80 грн. (арк. справи 18).
04.08.2009 року вказане рішення направлялося за юридичною адресою: АДРЕСА_1, яке 10.08.2009 року було отримано членом ліквідаційної комісії – Муренець Л.М. (арк. справи 19). До теперішнього часу суму заборгованості боржником не сплачена. Рішення № 1 від 03.08.2009 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у т.ч. донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у розмірі 10084,80 грн. боржником не оскаржувалося.
Членом ліквідаційної комісії Муренець Л.М. 12.01.2009 року було надано до Білокуракинського районного центру зайнятості „Розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за 2009 рік”. В цій відомості були включені суми нарахувань за актом № 55 і тим самим підприємство визнало за собою вищевказані суми боргу. А саме заборгованість за 2009 рік на кінець звітного періоду складається з суми в розмірі: 10284,52 грн., з них недоїмка за платником – 179,71 грн.; штраф - 9984 грн.; пеня – 22,70 грн.; і суми страхових внесків, строк сплати яких на момент подачі звітності (12.01.2010 р.)ще не настав – 98,11 грн.
За таких обставин позовні вимоги позивача є обгрунтовними та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.35, ст.38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111, Розділом 9 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №339 від 18.12.2000 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», зареєстрованого в міністерстві юстиції 16.01.2001 р. за №30/5221, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Уточнені позовні вимоги Прокурора Білокуракинського району в інтересах держави в особі Білокуракинського районного центру зайнятості Луганської області до відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Білокуракинський елеватор” на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття заборгованість відповідно до розрахункової відомості за 2009 рік у розмірі 10284,52 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 52 коп.) на р/р 37173971900118 у в УДК у Білокуракинському районі ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код банку 24046834.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 16 лютого 2010 року.
Суддя В.С. Шембелян