Справа № 2а-28046/09/1270
Категорія № 6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 лютого 2010 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Шембелян В.С.,
при секретарі – Лисенко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ?птторг” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році ,-
ВСТАНОВИВ:
25 листопада 2009 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?птторг” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2008 році . Позов обґрунтовується посиланням на положення статей 18, 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 р. № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 2001 р. № 1767, в якому послався, що у відповідності з зазначеними нормативними актами підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов’язані створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, та самостійно забезпечити працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону України ?ро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів”.
В порушення ст. 19 Закону України ?ро основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875 – ХІІ на ТОВ ?птторг” у 2008 році замість 2 інвалідів працювало 0 інвалідів.Таким чином, на підприємстві за нестворення 2 рабочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач до 15.04.2009 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 18191, 30 грн.
Дана сума заборгованості з адміністративно-господарських санкцій підтверджується документом, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2008 р. від 18.05.2009 р.
Оскільки вищезазначена сума відповідачем була сплачена частково, в розмірі 8000,00 грн., то утворилася заборгованість у розмірі 10191,30 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій.
Розмір пені у сумі 932,32 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій.
Всього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 11123, 62 грн., що підтверджено актом звірення розрахунків від 23.11.2009 р.
Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму несплачених у 2008 році адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ?птторг” у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та проти стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 11123,62 грн. не заперечував.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень надається в п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначається у ст. 8 Закону від 21 березня 1991 р. № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.
Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента від 30 серпня 2000 р. № 1035/2000, є Міністерство праці та соціальної політики (надалі - Мінпраці).
Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (надалі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:
- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 9 Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.
Норма пп. 3 п. 4 Положення про Фонд встановлює, що він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
З вищенаведеного вбачається, що Відділення, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 20 Закону № 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.
Положеннями ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому ч. 1 ст. 20 цього Закону розмірі.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пп. 3 п. 4 Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами, організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Таким чином, Відділення є органом державної влади, який у зазначених правовідносинах реалізує владні управлінські функції, а право Відділення на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку.
Норма п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 р. № 875 для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частина друга ст.19 Закону від 21.03.91 р. № 875 покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Судом встановлено, що відповідач відноситься до категорії суб’єктів господарювання, які мають утворювати робочі місця для інвалідів у встановленому зазначеними нормативними актами порядку та кількості.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала 46 осіб, серед них працевлаштованих інвалідів 0 осіб, нормативна кількість інвалідів складає 2 осіб, що відповідає вимогам закону та не заперечується позивачем; нарахований фонд оплати праці складав 418, 4 тис.грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника складає 9095,65 грн., сума адміністративно-господарських санкцій складає 18191,30 грн. (а.с.8).
Відповідно до матеріалів справи ТОВ ?птторг” в порушення вимог ст. 18 Закону України ?ро основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. Підтвердженням цього є довідка Луганського міського центру зайнятості № 1/07-2367 від 24.06.2009 р. (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 1.03.1991 року п ідприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі: додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод; організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів; працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“; а також інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом .
Згідно з ч.4 ст.20 зазначеного вище Закону України № 803-ХІІ від 1.03.1991 року підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк — про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність передбачену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Зі змісту ст.ст.18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вбачається, що обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, а обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до пунктів 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 ,,штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня поточного року, що настає за звітним; контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є адміністративно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 20 Господарського кодексу України, які згідно з приписом частини четвертої статті 217 ГКУ застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 238 ГКУ передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку - Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГПК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд вважає, що працівники центру зайнятості, яким не було своєчасно (щомісячно) повідомлено про наявність вакансій у відповідача не мали можливості направляти до них для працевлаштування інвалідів в необхідній кількості.
Розрахунок розміру штрафних санкцій, підстави та розмір нарахування пені за несвоєчасність їх сплати відповідач не оспорює, тому, перевіривши зазначені розрахунки, суд вважає їх математично правильними.
Оскільки відповідачем своєчасно до 15 квітня 2009 року не сплачені штрафні санкції в розмірі - 10191,30 гривень, суд вважає, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня в розмірі - 932,32 гривень в порядку, що затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223 та регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 11123,62 грн. документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та визнані відповідачем , тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі. .
Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р. N 875-XII суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?птторг” на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10191,30 грн. та пені в сумі 932,32 грн., а всього: 11123,62 грн. (одиннадцять тисяч сто двадцять три грн. 62 коп).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову в повному обсязі буде складено до 19.02.2010 року.
Суддя В.С. Шембелян