категорія 2.6.1
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 лютого 2010 року с права № 2а- 1024/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Шабаліній О.С.,
за участю представників
від позивача: відсутній,
від відповідача: Топольськовій І.С. (дов. від 24.12.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до підрозділу примусового виконання вирішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 21.01.2010 р. про арешт коштів боржника, -
В С Т А Н О В И В:
09 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до підрозділу примусового виконання вирішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 21.01.2010 р. про арешт коштів боржника.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 року позовна заява була залишена без руху через несплату позивачем судового збору, у встановлений судом строк - до 15.02.2010 р., позивачем було сплачено судовий збір (квитанція № 8/14 від 12.02.2010р.), тому ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 року було відкрито провадження по справі.
Позивач у позові зазначив, що відповідачем 21.01.2010 р. у зв’язку з виконанням рішення Стахановського міського суду Луганської області винесено постанову про арешт коштів УПСЗН Стахановської міської ради, які знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку № 35218039000088 КЕКВ 1341 КПК 2501250 УДК м. Стаханова ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788 на суму 6 548,82 грн. та просив скасувати вищезазначену постанову посилався на те, що стягнення коштів зі спеціального розрахункового рахунку неможливо, тому що вони мають цільове призначення, а саме для виплати допомоги на 2010 рік інше використання бюджетних коштів є нецільовим. Державним бюджетом не виділялися додаткові кошти на виплату громадянам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, за минулі роки. Копію постанови позивач отримав 01.02.2010 р., але жодних підтверджень цього суду не надав.
Враховуючи викладене позивач просив суд скасувати постанову від 21.01.2010 р. про арешт коштів боржника у сумі 6 548,82 грн. та поновити строк для подачі позову до суду. В судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, на позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення та зазначив, що заявлені вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вважає, що підрозділ примусового виконання вирішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області діяв у межах та спосіб визначений законом.
Так, 21.01.2010 р. державним виконавцем відповідно до ст.ст. 5, 45, 46, 50 Закону України “Про виконавче провадження” були винесені постанови: про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника на відповідних цільових розрахункових рахунках, які були направлені до управління Державного казначейства України у м. Стаханові для безспірного списання грошових коштів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609 «Про порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ». Однак, 05.02.2010 р. управлінням Державного казначейства України у м. Стаханові постанова про арешт коштів боржника УПСЗН Стахановської міської ради повернута у зв’язку з тим, що не прийнято Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік», тому не відкриті цільові розрахункові рахунки та не затверджено кошторис по відповідним кодам економічної класифікації видатків. Тобто постанова про арешт коштів не прийнята на виконання управлінням Державного казначейства України у м. Стаханові. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволені позову.
Крім того, представник відповідача вважає, що позов УПСЗН Стахановської міської ради був поданий з порушенням строку давності звернення до суду, встановленого законом.
Так, статтею 181 КАС України встановлено, що адміністративний позов щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних виконавців може бути поданий в 10-денний строк з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої прав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що оскаржувана постанова була винесена 21.01.2010 р., копія постанови направлена позивачу 25.01.2010 р., підтверджується супровідним листом ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області, позов був подані УПСЗН Стахановської міської ради 09.02.2010 р., з зазначенням у позові про отримання позивачем копії оскаржуваної постанови 01.02.2010 р., однак позивачем не надано суду документів, які б підтверджували дату отримання (книгу вхідної кореспонденції, конверт, тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Тому суд не мав можливості встановити пропуск вказаного 10-денного строку. При цьому УПСЗН Стахановської міської ради у позовній заяви просило суд поновити строк на звернення до суду, тим самим підтвердив його пропуск, але не зазначило жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, 25.05.2009 р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області винесено постанову про відкриття провадження по виконанню виконавчого листа Стахановського міського суду Луганської області № 2а-568 від 05.05.2009 р. про стягнення на користь Демченко Володимира Миколайовича щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005р.р. та 2007р. в розмірі 5 943,30 грн.
21.01.2010 р. винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника на відповідних цільових розрахункових рахунках. Постановою ВП № 12982170 було накладено арешт грошових коштів управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, що містяться на розрахунковому рахунку № 3521000400088.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 606 «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон № 606) - виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб. зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню {далі - рішення).
Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» - примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних. Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі-державні виконавці).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV із змінами та доповненнями (далі-Закон № 606-ХІV) державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. При здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом статті 3 Закону № 606-ХІV виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою є судові накази, ухвали, постанови судів, виконавчі написи нотаріусів та рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Статтею 50 Закону № 606-ХІV передбачено що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків інших кредитних організаціях. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
Оскільки виконавчий лист № 2а-568, виданий 05.05.2009 р. Стахановським міським судом Луганської області є виконавчим документом, що підлягає обов"язковому виконанню, то порядок її виконання регламентується статтею 50 Закону № 606-ХІV. Саме цією статтею встановлено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Арешт на майно боржника, відповідно до статті 55 Закону № 606-ХІV може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
У судовому засіданні відповідачем підтверджено належними доказами факт звернення стягнення на кошти боржника в межах суми боргу за виконавчим листом № 2а-568 у розмірі 5 943,30 грн. з урахуванням витрат на проведення виконавчих дії в сумі 11,19 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від стягнутої суми – 594, 33 грн., разом на суму 6 548,82 грн.
Аналізуючи зазначені норми Закону, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно проведено виконавчі дії щодо накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунках; не порушено прав позивача щодо визначення ним першочерговості звернення стягнення на види майна та звернення стягнення в розмірах, необхідних для виконання за виконавчим документом.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради необґрунтовані та безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 158-163, 167, 181 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити управлінню праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради у задоволенні позовних вимог до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про зняття арешту із розрахункового рахунку за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2010 року.
Суддя О.В. Ципко