ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 лютого 2010 року Справа № 2а-202/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальової Т.І.
при секретарі Скрипкіної А.О.,
за участю сторін:
від позивача: Бєловицький С.І.,
від відповідача: Бачура О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський аккумулятор-1” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення, -
В С Т А Н О В И В:
15 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський аккумулятор-1” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що 11 січня 2010 року позивачем, було отримано від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач по справі) Податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року №0001132360/0.
Відповідно до даного повідомлення-рішення відповідач повідомив, що згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п. 1 п. 4 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на підставі акта перевірки №1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ТОВ «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 144 342 грн.
Вважає, що рішення–повідомлення є незаконним і таким, яке підлягає скасуванню. Просив суд визнати недійсним податкове рішення-повідомлення від 30.12.2009 року №0001132360/0 та його скасувати.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову і просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 11 січня 2010 року позивачем, було отримано від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач по справі) Податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 року №0001132360/0.
Відповідно до даного повідомлення-рішення відповідач повідомив, що згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з п. 1 п. 4 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на підставі акта перевірки №1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ТОВ «Луганський акумулятор-1» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 144 342 грн.
Відповідно до п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
На підставі п.п. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг).
Позивачем, на реалізацію вказаного права на бюджетне відшкодування,
22.01.2007 року була подана Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Податкова декларація з ПДВ за грудень 2006 року, отримана останнім 22.01.2007 року за вхідним №11572.
В даній декларації вказано що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 173 873 грн., у тому числі на рахунок платника у банку-173 873 грн.
Позивачем, на реалізацію вказаного права на бюджетне відшкодування,
18.04.2008 року була подана Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Податкова декларація з ПДВ за березень 2008 року, отримана останнім 18.04.2008 року за вхідним №3576.
В даній декларації вказано що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 772 203 грн., у тому числі на рахунок платника у банку -772 203 грн.
Позивачем, на реалізацію вказаного права на бюджетне відшкодування, 16.05.2008 року була подана Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Податкова декларація з ПДВ за квітень 2008 року, отримана останнім 16.05.2008 року за вхідним №5156.
В даній декларації вказано що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 30 932 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 30 932 грн.
В супереч вказаним нормам Закону України «Про Податок на додану вартість», акт невиїзної перевірки №1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, містить висновок, що: на порушення п. 1.8, ст. 1, п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню ТОВ «Луганський акумулятор-1» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку: за грудень 2006 року на суму 74 750 грн., за березень 2008 року на суму 51 369 грн., за квітень 2008 року на суму 18 223 грн.»
Однак з такими висновками перевірки ТОВ «Луганський акумулятор-1» не можна погодитись з наступних підстав.
В обґрунтування Податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на акт перевірки №1164/23-616/31260477 від 24.12.2009 року, яким встановлено порушення п. 1.8, ст. 1, п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Слід зазначити, що підпунктом 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті і перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.
Щодо тверджень зазначених в акті невиїзної перевірки про те, що у зв'язку з проведеними зустрічними перевірками контрагентів ТОВ «Луганський акумулятор-1» по ланцюгу не встановлено факту надмірної сплати податку на додану вартість, необхідно зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Порушень з боку ТОВ «Луганський акумулятор-1» порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань в акті невиїзної перевірки не встановлено, а порушення контрагентами Товариства податкового законодавства щодо не надання відомостей за зустрічною перевіркою не є підставою для висновку про порушення саме ТОВ «Луганський акумулятор-1» п. 1.8, ст. 1 та 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагенти ТОВ «Луганський акумулятор-1» не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не подали відомості за зустрічними перевірками, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За таких умов п. 1 розділу 4 висновоку акту невиїзної перевірки щодо порушення ТОВ «Луганський акумулятор-1» п. 1.8, ст. 1 та п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168 «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим та незаконним.
Відповідно до п. 4.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням вищенаведеного рішення-повідомлення № 0001132360/0 від 30.12.2009 року підлягає скасуванню .
Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ЗУ « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ „Про податок на додану вартість”, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський аккумулятор-1” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення-повідомлення № 0001132360/0 від 30.12.2009 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський аккумулятор-1” штрафних санкцій у сумі 144 342 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлений 19 лютого 2010 року.
СУДДЯ Т.І. КОВАЛЬОВА