Справа № 2а-26344/09/1270
Категорія № 2.11.7
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2010 року місто Луганськ
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Шембелян В.С., при секретарі – Лисенко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Айленд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не направлення висновків, стягнення з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2009 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська (далі 1-го відповідача) та Головного управління державного казначейства України у Луганській області (далі 2-го відповідача), про визнання протиправною бездіяльності ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська щодо не направлення ГУДКУ в Луганській області висновків в порядку п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» із зазначенням суми бюджетного відшкодування з декларації ПДВ за січень 2009 року в розмірі 100 000 грн. до 13.04.09р. просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 99 990 грн. в якості відшкодування ПДВ по деклараціям за січень 2009 року.
В обґрунтування позову зазначив, що на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі — Закон N 2181), Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі Закон № 168), та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.97р. ?ро затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997р.за N 250/2054 до 1-го Відповідача були подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року. Для проведення перевірки 1-му відповідачу були надані необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, якими повністю підтверджені суми, що увійшли до податкового кредиту відповідних періодів. З 10.03.09р. по 23.03.09р. податковим органом позапланову виїзду перевірку, висновки якої було оформлено довідкою № 240\23-217\32418971 від 26.03.09р. про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Айленд» з питань достовірності нарахування уми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року та січень 2009 року, яки виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.11.08р. по 31.12.08р.; з 01.11.08р. по 31.01.09р. порушень податкового законодавства з боку позивача не встановлено. Таким чином, наявною є протиправна бездіяльність відповідача щодо не надання висновків як підстави для нарахування органом казначейства сум бюджетного відшкодування позивачу, що заявлені в цій декларації.
1-й відповідач позов не визнав надав заперечення (а.с. 49).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення тотожні даним викладеним в позовній заяві. Крім того, визнав ті обставини, що відповідно до платіжного доручення № 1802 від 27.11.09р. бюджетне відшкодування позивачу частково перераховане в розмірі 43 200 грн. Уточнювати позов у зв’язку з такими обставинами не став.
Представник 1-го відповідача ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську позов не визнав, надав письмові заперечення та аналогічні ним пояснення. З а результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування у зв’язку з необхідністю відслідкування ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 №350.
Відповідач стверджує, що Законом про ПДВ встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість. З ТОВ «СНПК «Електроспецмонтаж», ПП «Сантехсервіс», яке в свою чергу є генпідрядником, а субпідрядником є ТОВ «Будівельна компанія «Пік», яке є посередником, а виконавцем робіт є ТОВ «Автопоставка», ПП ТФ «СЮК «Строймаркет –Шарп». За направленими запитами щодо перевірки ланцюгу постачання будівельних матеріалів податковим органом направлено запит, на які відповідей до теперішнього часу не отримано. За змістом Закону України «Про Податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість. Факт надмірної сплати податку підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування. Крім того, 27.11.09р. за висновком ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська № 1980 по декларації за січень 2009 року на розрахунковий рахунок платника відшкодовано суму податку на додану вартість у розмірі 43200 грн.
Представник 2-го відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області в останнє судове засідання не з’явився. Відповідно до наданим раніше поясненням в судовому засіданні зазначив, що органи казначейства не порушували вимог Закону України «Про ПДВ». Оскільки з ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не надходило на їх адреси висновку про бюджетне відшкодування суми ПДВ. Відшкодування проводиться лише за висновками податкового органу або за рішенням суду. Крім того, відповідно до висновку від 27.11.09р. за № 1980 та згідно платіжного доручення 3 1802 від 27.11.09р. ПП «Айленд» було відшкодовано 43 200 грн.
Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень., а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративного суду це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений публічно-владними повноваженнями. Згідно з підпунктами 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону № 168 зазначені органи відповідно визначають суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету та здійснюють їх перерахування.
Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» №168 визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Судом встановлено, що 20.02.09р., позивач подав 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, з розрахунками бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування які зареєстровані у 1-го Відповідача (а.с.6 -9).
В рядку 25 податкової декларації від 20.02.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) Позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі – 100 000 грн.
Згідно з п.7.7.5 Закону № 168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пункту 7.7.6 Закону № 168, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену в ному суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі Порядок 327).
Порядком № 327 передбачено проведення планових, позапланових, виїзних та невиїзних документальних перевірок, для яких передбачені окремі вимоги.
На підставі п. 4.13 ст.11-1 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні", та відповідно до наказів 1-го відповідача, уповноваженими особами останнього, була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку: за грудень 2008 року та січень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період: з 01.11.08р. по 31.12.08р.; з 01.11.08р. по 31.01.09р.
За результатами перевірки, 1-м відповідачем, була складена: довідка № 240\23-217\32418971 від 26.03.2009 року про результати позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ (а.с.12-22).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка .
З системного аналізу зазначених нормативних документів, змісту довідки № 240\23-217\32418971 від 26.03.2009 року, та пояснень сторін вбачається, що під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено жодних порушень податкового законодавства з боку позивача.
Відповідно до п.3 вказаної довідки відповідачем 1 в ході перевірки підтверджено факт сплати позивачем сум податку в загальному розмірі 100 000 грн. У попередньому податковому періоду ( грудень 2008 року), які були включені до податкового кредиту в жовтні 2008 року та не брали участі в розрахунках бюджетного відшкодування та не погашених податкових зобов’язань.
Сторонами визнано, що під час проведення перевірки фахівцями 1-го відповідача були перевірені надані позивачем статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, акти виконаних робіт.
Таким чином, у сторін відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем для перевірки відповідачу документів, правильності нарахування позивачем розміру податку та відшкодування, а також фактичної сплати позивачем задекларованих сум податку.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу було частково відшкодовано суму бюджетного відшкодування в розмірі 43 200 грн., що підтверджено висновком ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 27.11.09р. за № 1980 та копією платіжного доручення від 27.11.09р. ( а.с. 93, 94).
З урахуванням викладеного, розглядаючи позов в межах заявлених позивних вимог, суд вважає встановленим факт сплати позивачем до державного бюджету сум податку на додану вартість, які відображені у податковій декларація за січень 2009 року та заявлені до відшкодування на загальну суму бюджетного відшкодування в розмірі 99 990 гривень , частина з яких позивачу у встановленому порядку була повернута в сумі 43 200 гривні , що не запиречує позивач та не оспорюється відповідачем. Таким чином, залишок бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню, складає суму в загальному розмірі: ( 99 990 грн. – 43 200 грн.) = 56790 грн., розмір якої також не оспорюють сторони.
Пунктом 4.1. статті 4 Закону України № 168 встановлено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, що визначена за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Вказане кореспондується з нормою пункту 7.1. статті 7 вказаного Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статі 7 Закону України ?ро податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
В ідповідно до ст. 19 Конституції України, о ргани державної влади, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1-й відповідач, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що зробила Жовтнева ДПІ в м. Луганську. Крім того, нормами Закону №168 право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок за ланцюгом в цілому до кінцевого виробника.
Посилання 1-го відповідача на наказ ДПА України № 350 від 18.08.2005 року, в частині необхідності проведення перевірки всіх постачальників за ланцюгами, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України в супереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів № 731 від 28.12 1992 року «П ро державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади».
Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р., яким затверджено «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України №200/86 від 21.05.2001 р., що затверджує «Порядок відшкодування податку на додану вартість», зареєстрованим в міністерстві юстиції України 08.06.01 р. № 489/5680.
Оцінивши всі вищевикладені обставини, враховуючи, що позивач виконав покладені на нього обов’язки, подав відповідачу декларації та надав відповідачу необхідні документи на підтвердження права на бюджетне відшкодування, які у передбачений для проведення перевірки час не спростовані, суд вважає право позивача щодо отримання бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 56 790 грн. порушеним .
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, керуючись частинами 2, 3 ст. 162 КАС України, суд вважає необхідним для захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень ухвалити постанову, обравши інший спосіб захисту, ніж зазначений в частині 2 статті 162 КАС України, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у вказаній вище сумі.
Відповідно до ст. 94 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до платіжного доручення № 94 від 29.09.09р. позивач поніс судові витрати в розмірі 3, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Айленд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення з державного бюджету суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з адовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Пританого підприємста «Айленд» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі – 56790 грн. ( п’ятдесят шість тисяч сімсот дев’яносто ) гривень, у тому числі: суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Айленд» судові витрати в розмірі 3 ( три) грн.. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2010 року.
Суддя В.С. Шембелян