КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3651/09 Головуючий у 1 інстанції Колода Л.Д.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Г.В. Земляної,
О.Ф. Ситникова,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми підвищення до пенсії за 2006-2007 роки.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зміни до Законів України «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не вносились, то джерело фінансування даних виплат в розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: «...установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже позовні вимоги про зобов’язання виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії за 2006 рік необґрунтовані.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинен був дізнатись з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат, тому вимога про поновлення строку на звернення до адміністративного суду є безпідставною.
Стосовно вимог про зобов’язання виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії за 2007 рік колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Крім того, стосовно посилань суду першої інстанції на відсутність джерел фінансування виплат в розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів зазначає, що не визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково .
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2008 року – скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми підвищення до пенсії – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Г.В. Земляна
О.Ф. Ситников