КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-33636/08 Головуючий у І інстанції – Вознюк С.М.
Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.,
суддів Зайця В.С., Ситникова О.Ф.,
при секретарі Токар М.Г.,
за участю:
позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача – Зезуль Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2008 року,
В С Т А Н О В И В:
У 2008 році позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2007 роки в розмірі 15726,50 грн.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2008 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням раніше сплачених сум, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат на момент проведення таких виплат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що виплата допомоги була проведена позивачу у передбаченому чинним законодавством розмірі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, про що йому було видано відповідне посвідчення.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2007 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія вважає, що задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відтак, позовні вимоги за цей період є безпідставними, оскільки виплата допомоги була здійснена у відповідності з тим нормативно-правовим актом, який регулював спірні відносини.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення 26.03.2007 року у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2008 року - скасувати.
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя В.С. Заяць
суддя О.Ф. Ситников
Повний текст постанови складений 22 лютого 2010 року.