КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-6423/09 Головуючий у І інстанції – Бачун О.В.
Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б,
суддів Зайця В.С., Ситникова О.Ф.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайрект Сайт» до Київської центральної спеціалізованої митниці про визнання незаконними карток відмови в митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Київської центральної спеціалізованої митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2009 року позивач звернувся у суд з позовом в якому просив: визнати нечинними картки відмови в митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України № 109000003/2009/000179 від 31.03.2009 року, № 109000003/2009/000180 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000181 від 31.03.2009 року, № 109000003/2009/000182 від 31.03.09р., № 109000003/2009/000184 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000185 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000186 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000187 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000188 від 30.03.09 р., № 109000003/2009/000189 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000190 від 30.03.09 р., № 109000003/2009/000191 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000192 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000193 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000194 від 31.03.09 р., № 109000003/2009/000215 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000216 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000217 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000219 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000220 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000221 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000222 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000223 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000224 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000225 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000226 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000227 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000228 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000229 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000230 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000240 від 03.04.09 р., № 109000003/2009/000241 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000242 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000243 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000244 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000245 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000246 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000247 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000248 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000249 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000250 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000251 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000252 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000253 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000254 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000255 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000256 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000257 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000258 від 08.04.09 р. № 109000003/2009/000259 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000260 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000261 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000262 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000263 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000264 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000265 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000266 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000267 від 08.04.09 р., № 109000003/2009/000275 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000276 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000277 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000278 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000279 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000280 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000281 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000282 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000283 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000284 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000285 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000286 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000287 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000288 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000289 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000290 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000291 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000292 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000293 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000294 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000295 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000296 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000297 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000298 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000305 від 09.04.09 р., № 109000003/2009/000331 від 16.04.09 р., № 109000003/2009/000332 від 16.04.09 р., № 109000003/2009/000333 від 16.04.09 р., № 109000003/2009/000334 від 16.04.09 р., № 109000003/2009/000394 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000395 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000396 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000397 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000398 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000399 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000400 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000401 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000402 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000403 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000404 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000405 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000406 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000407 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000408 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000409 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000410 від 30.04.09 р., № 109000003/2009/000428 від 07.05.09 р., № 109000003/2009/000429 від 07.05.09 р.; зобов’язати відповідача провести митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України згідно заяв, поданих позивачем 18.03.2009 року, 23,03.2009 року, 24.03.2009 року, 31.03.2009 року, 06.04.2009 року, 08.04.2009 року, 14.04.2009 року, 27.04.2009 року, 28.04.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2009 року позов задоволено, визнано незаконними оспорювані картки відмови в митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України і зобов’язано відповідача провести митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України згідно заяв, поданих позивачем.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у митному оформленні вивезення товарів з митної території України, що тимчасово ввезені останнім з метою публічного сповіщення (демонстрації) для отримання соціального ефекту в рамках культурної та освітньої діяльності без мети отримання прибутку.
З таким висновком суду не можна не погодитися виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що 14.11.2007 року між Компанією VIA FILM (UK) Limited (постачальник) та позивачем (одержувач) укладено контракт № 14-11/07, за яким постачальник зобов’язався надати одержувачу матеріальні об’єкти: носії (мастер-копії) Betacam SP, Betacam DIG, SVHS, VHS, DAT із записом оригіналів програм в комплекті з додатковими матеріалами (скрипти, синопсиси, тайм бреки і т.н.), що супроводжують кожний носій (відеокасети).
Окрім того, 01.11.2007 року між Компанією TREVANO PICTURES LIMITED та позивачем укладено аналогічний контракт № 01_11_07.
Згідно п. 1.2 цих контрактів найменування програм зазначаються в додатках до них та (або) в товарно-транспортній документації.
На виконання вказаних контрактів були укладені відповідні додатки, а саме: до контракту № 14-11/07 від 14.11.2007 року - № 14 від 12.04.2008 року, № 15 від 21.04.2008 року, № 16 від 12.05.2008 року, № 17 від 21.04.2008 року, № 18 від 05.05.2008 року, № 19 від 08.05.2008 року, № 20 від 20.05.2008 року, № 21 від 05.05.2008 року, № 22 від 23.05.2008 року, № 23 від 23.05.2008 року; до контракту № 01_11_07 від 01.11.2007 року - № 13 від 02.05.2008 року, № 14 від 23.05.2008 року, № 15 від 26.05.2008 року, № 20 від 12.06.2008 року, № 40 від 02.08.2008 року.
Пунктом 1.5 зазначених контрактів визначено, що відеокасети доставляються на умовах тимчасового ввезення майна, строком на 1 рік з моменту першої відмітки Державної митної служби України на транспортних документах.
На виконання цих контрактів позивачу на митну територію України згідно проформ-інвойсів, за авіанакладними, що містяться в матеріалах справи, надійшли відповідні демонстраційні відеокасети із записами, які ввозилися з метою досягнення освітніх, наукових та культурних цілей.
У зв’язку з надходженням ТОВ «Дайрект Сайт» демонстраційних відеокасет із записами, останній звернувся до Київської регіональної митниці із відповідними заявами про надання дозволу на переміщення через митний кордон України товарів в митному режимі тимчасового ввезення з доданими до них документами, що супроводжували цей товар.
Рішеннями ВМО МЕВ Київської регіональної митниці позивачу дозволено тимчасове ввезення вказаних товарів на митну територію України із зазначенням строків їх зворотного вивезення.
З метою зворотного вивезення цих товарів, у зв’язку із закінченням строків їх тимчасового ввезення, ТОВ «Дайрект Сайт» звернулось до відповідача із відповідними заявами для отримання дозволів такого вивезення, до яких додавалися документи, що слугували підставами для їх тимчасового ввезення на митну територію України.
В той же час, за наслідками розгляду цих заяв відповідачем видані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з підстав невиконання позивачем вимог статей 45, 54, 86 та 88 Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року № 80 «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
Крім того, щодо вивезення з митної території України певних відеокасет позивача зобов’язано надати в митний орган документи, що підтверджують стан розрахунків з нерезидентом за використання авторських прав та частини виручки від подальшого використання зазначених творів на митній території України.
Судова колегія вказані картки відмови відповідача вважає безпідставними зважаючи на наступне.
Згідно ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Так, відповідач, як на одну з підстав відмови в митному оформленні товарів, послався на ненадання підтверджень використання останніх з метою, визначеною в документах, згідно з якими приймалися рішення про їх допущення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення.
За правилами ст. 205 МК України переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає, зокрема, подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України).
Як зазначалося раніше, при ввезенні на митну територію України відеокасет, вказаних у додатках до контрактів, позивачем заявлена мета їх ввезення - досягнення освітніх, наукових та культурних цілей.
Нормами ст. 206 цього Кодексу визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, серед яких є товари, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності.
Аналогічні положення містяться в п. 3.6 Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженого наказом Державної митної служби України від 28 березня 2000 року № 173 (у редакції наказу Державної митної служби України від 26 грудня 2003 року № 918).
Згідно приписів п.п. 6.1. 6.2 цього Порядку здійснення контролю за дотриманням митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) і за зворотним вивезенням (увезенням) тимчасово ввезених (вивезених) товарів покладається на митницю оформлення. Митниця оформлення проводить перевірку відповідності фактичної кількості й стану тимчасово ввезених товарів відомостям, заявленим у ВМД, а також використання цих товарів з метою, зазначеною в документах, на підставі яких приймалося рішення про допущення цих товарів до переміщення через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) та здійснювалося їх митне оформлення.
Відповідно до п. 6.5 вказаного Порядку при виявленні митним органом фактів використання тимчасово ввезених (вивезених) товарів з будь-якою іншою метою, крім тієї, що була заявлена митному органу, а також у разі невиконання особою, що надала зобов'язання про зворотне вивезення (увезення) цих товарів, такого зобов'язання в установлений строк, митний орган розглядає питання наявності в діях цієї особи порушення митних правил.
Між тим, ані під час розгляду судом першої інстанції, а ні під час апеляційного провадження фактів використання тимчасово ввезених відеокасет з будь-якою іншою метою, крім тієї, що була заявлена митному органу, виявлено не було.
Колегія суддів зважає на той факт, що згідно п. 23 Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 року № 80, митний орган вправі вимагати документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром.
В той же час, митний орган вправі вимагати такі документи при прийнятті рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України, в тому числі в режимі тимчасового ввезення, як однієї з документальних підстав для прийняття такого рішення та надання відповідного дозволу.
При цьому, на стадії вивезення тимчасово ввезених на митну територію України товарів, митниця в рамках здійснення митного контролю повноважна проводити перевірку використання цих товарів з метою, зазначеною в документах, на підставі яких приймалося рішення про допущення цих товарів до переміщення через митний кордон України в митному режимі тимчасового ввезення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 45 МК України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
З матеріалів справи убачається, що з метою вивезення товарів тимчасово ввезених на митну територію України, позивач подав усі документи, необхідні для митного оформлення такого вивезення. Наявність будь-яких інших документів позивач заперечує.
Відповідач факт використання ввезених позивачем товарів з метою, яка була заявлена при їх ввезенні, ставить під сумнів, при цьому в порушення обов’язку, покладеного на нього ч. 2. ст. 72 КАС України, не надає жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Відтак, відмова позивачу в митному оформленні вказаних вище товарів з мотивів ненадання всіх документів, необхідних для цього, є безпідставною та такою, що суперечить діючому законодавству України.
Що ж стосується посилання відповідача як на підставу у відмові в митному оформленні вивезення позивачем відеокасет - не зазначення останнім їх митної вартості з врахуванням необхідності дотримання авторських прав, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Позивач у поданих заявах визначив митну вартість товару як вартість відповідних носіїв, вартість об’єктів прав інтелектуальної власності, що містяться на них, позивачем не враховувалася.
Відповідно до приписів ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами, встановленими ст. 266 МК України, в тому числі - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), який є основним методом визначення митної вартості товарів.
Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Тобто, вказаними нормами регулюється порядок визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.
Стаття 188 МК України визначає, що імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Проте, відеокасети за вказаними вище контрактами ввозилися на митну територію України в режимі тимчасового ввезення, а не імпорту, тому застосування вищенаведених норм Митного кодексу України до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Згідно вимог ч. 1 ст. 12 цього Закону авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.
Так, умовами контрактів, укладених позивачем з постачальниками, сплата вказаних ліцензійних платежів не передбачена.
Пунктом 5.7 цих контрактів визначено, що оплата по контракту не проводиться, позаяк відеокасети комерційної вартості не мають і надаються на умовах тимчасового ввезення майна.
Доказів щодо укладення між позивачем та постачальниками за вказаними контрактами або з третіми особами ліцензійних договорів про передачу прав на об’єкти авторського права відповідачем не надано.
Відтак, відповідач незаконно відмовив позивачу у митному оформленні вказаних вище товарів.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги згідно доводів викладених в ній, оскільки вони спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Київської центральної спеціалізованої митниці – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя В.С. Заяць
суддя О.Ф. Ситников
Повний текст ухвали складений 22 лютого 2010 року.