КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3725/09 Головуючий у 1 інстанції Островська О.О.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Г.В. Земляної,
О.Ф. Ситникова,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення , -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року позов задоволений частково.
Визнано дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області неправомірними та стягнуто на користь позивача недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 1460 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду – скасуванню з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_6 є особою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році.
Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.
Разом з тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відповідно до цих змін було встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік у лютому 2008 року (а.с. 6), в порядку, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року на правовідносини, що вже відбулися, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки нарахування таких сум належить до повноважень органів Управління праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області – задовольнити частково .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2008 року – скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання виплатити недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення – відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі к асаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Г.В. Земляна
О.Ф. Ситников