- Представник позивача: Прохур Наталія Іванівна
- 3-я особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
- Позивач (Заявник): Забуга Геннадій Григорович в інтересах неповнолітнього Забуги Івана Геннадійовича
- Відповідач (Боржник): Київський районний відділ у м.Полтаві Управління державної міграційної служби України в Полтавській області
- Відповідач (Боржник): Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
- Відповідач (Боржник): Київський районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
УХВАЛА
29 травня 2019 року
Київ
справа №816/1375/18
адміністративне провадження №К/9901/14565/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів: Уханенка С.А., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки;
- зобов`язати Київський районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року скасовано. Адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки та зобов`язано Київський районний відділ у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 у паперовому вигляді у формі паспортної книжечки.
20 травня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області надійшла касаційна скарга на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 8 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, типові справи.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Суд зазначає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року, прийнятій за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
У свою чергу доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, визначених частиною другою статті 291 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження в аспекті зазначених обставин, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Також Суд враховує позицію ЄСПЛ, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» від 19 червня 2001 року № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року № 26737/95).
При цьому ЄСПЛ керується тим, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення у справі «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року № 52854/99, пункти 46, 47 рішення у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником у касаційній скарзі не зазначені, а Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги таких обставин не встановив, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 291, 328, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Київського районного відділу у м. Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: С.А. Уханенко
О.В. Кашпур
- Номер:
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 816/1375/18
- Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
- Суддя: Радишевська О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 26.04.2018
- Дата етапу: 16.04.2019
- Номер: 2211/19
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 816/1375/18
- Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Радишевська О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.02.2019
- Дата етапу: 16.05.2019
- Номер: К/9901/14565/19
- Опис: визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 816/1375/18
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Радишевська О.Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.05.2019
- Дата етапу: 29.05.2019