А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-407 Головуючий по першій
2010 рік інстанції Бурбак В.М.
Суддя-доповідач Лобов О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючої судді Акопян В.І.,
суддів Лобова О.А., Петренка В.М.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав і визначення місця проживання дитини.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити його місце проживання з позивачкою.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від утримання дитини, не проявляє піклування про неї.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2009 року позов задоволений: ОСОБА_4 позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_6, місце проживання дитини визначено з матір?ю – ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не врахував суттєвих обставин та наданих доказів, якими спростовуються доводи позивачка щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов?язків.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення у разі порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що з 1996 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дитину - сина ОСОБА_6, 1997 року народження.
04 квітня 2001 року шлюб між сторонами розірваний.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22 травня 2001 року ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів на утримання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 27 квітня 2005 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2005 року, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за ст.94, ч.2 ст.140 КК України в редакції 1960 року до дев?яти років позбавлення волі.
За станом на час розгляду справи ОСОБА_4 відбуває покарання у ПВК №64.
Задовольняючи позов у частині позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з доведеності факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов?язків.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.5 СК України Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Як роз?яснено у пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи.
Підстави для позбавлення батьківських прав перелічені у ст. 164 СК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як на підставу заявлених вимог позивачка посилається на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов?язків, при цьому основний акцент робиться на тому, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини і був засуджений за вчинення злочину.
Аналогічні підстави зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
На переконання колегії суддів сам факт засудження одного із батьків, навіть за вчинення тяжкого умисного злочину, у розумінні положень ст. 164 СК України не можна розцінювати як достатню підставу для позбавлення особи батьківських прав.
Що стосується інших доводів позивачки стосовно ухилення відповідача від виконання батьківських обов?язків, то колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих суду письмових доказів (а.с.131 – 134), ОСОБА_4 у зв?язку з порушенням кримінальної справи з лютого 2001 року періодично затримувався і перебував у слідчому ізоляторі. Перебуваючи у виправній установі, ОСОБА_4 постійно не працював, його заробітки були мізерними, відповідно і відрахування по виконавчому листу були меншими встановленого судовим рішенням мінімуму.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 з об?єктивних причин був позбавлений можливості належним чином виконувати свої батьківські обов?язки.
Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 (а.с.135), на яку також послався суд першої інстанції, може свідчити лише про те, що за станом на 01 лютого 2001 року у ОСОБА_5 не було будь-яких претензій матеріального характеру до ОСОБА_4
Показання допитаних у суді свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 слід оцінювати критично у сукупності з іншими доказами, які достовірно підтверджують об?єктивну неспроможність ОСОБА_4 приділяти належну увагу і турботу своїй дитині.
За таких обставин, рішення суду першої у частині задоволення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав не може залишатися у силі: його слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог за недоведеністю.
Висновки суду щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з матір?ю ґрунтуються на законі та відповідають встановленим обставинам.
Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст..316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2009 року у частині задоволення вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати.
У цій частині ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_5 відмовити за недоведеністю у задоволенні вимоги про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 06 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.М. Петренко